Пані Лесю, вас називають геніальною поетесою, дочкою Прометея, романтичною непересічною особистістю. Як ви ставитесь до таких гучних титулів?
Нащо мене так ідеалізувати? Я справді боюсь цього! Адже коли хто розчарується у своєму ідеалі, то зараз йому захочеться розбить свій ідеал за те, що він нібито брехав. Ну що, як людям коли захочеться розбить мене?
Мені не ви одні казали, що при мені люди “робляться кращими”. Я б хотіла цьому вірити, бо це був би дуже щасливий дар. Все-таки, не вважайте мене за ідеал, бо я не варта цього. Скажу більше – ніхто не вартий, бо ідеал – це ідея, а не людина.
На узліссі, біля рову, де дідусь мій пас корову, кучеряве, як вільце, зеленіло деревце. І зайчатко, і лисичка називали його — дичка, і колись давно-давно липам скаржилось воно:— Чом я дике? Я не дике! Скоро виросту велике. Нині зовсім невеличке п’ю водичку од кринички, що прозора наче скло… Із зернятка я зросло. Ось довкола ліс буя… Може, кленом стану я, може, дубом в лісі скраю, ще не відаю, не знаю…Тут при нім зайчатко стало, подивилося й сказало:— Ти із яблука, що впало. До землі вчепилось ти, щоб під дощиком рости. Через років сім чи вісім станеш яблунею в лісі!Засміялись лопухи:— Хі-хі-хі! Хи-хи-хи! З неї яблуні не буде, бо затопчуть її люди. Якщо й вродить якийсь плід, то заглушить його глід!Але йшов узліссям дід. З корячка води напився і на дичку задивився: «Непомітна, невеличка, але яблунька, хоч дичка. В бур’янах густих вона, але в корені міцна…»Вирвав дід скрізь лопухи і сказав:— Роздивляйсь зелені сни, а пізніше, восени, я візьму тебе в мій сад, де порічки й виноград, де квітує все зелене,— станеш щепою у мене!І коли зжовтів весь ліс, деревце дідусь приніс до господи й посадив і довкіл обгородив, щоб не сміли зайченята взимку яблуньку чухрати. А на весну залюбки прищепив дідусь бруньки з яблунь тих, що вже великі, що культурні, а не дикі… Й деревце розвеселилось, шовком-цвітом рясно вкрилось. І зросла, як дід хотів, яблуня семи сортів. Дозрівали на осонні білі яблука й червоні.От і казка невеличка вам про яблуню, про Дичку.
1. хто втішив софійку під час її сумних роздумів про русалоньку і принца? а сніжана в сашко б мама г ірка завадчук2. ким працювала сніжана? а вчителькою в медсестрою б інженером г лікарем-травматологом3. як звали кота баби валі? а мурзиком в фантиком б сірком г чорнишем4. хто надіється зібрати «стартовий капітал», щоб розкрутитися в бізнесі? а вадим в софія б сніжана г сашко5. вадим казав про те, що його рід… а проклятий в дружний б щасливий г несерйозний6. яку річ мала намір показати сніжана валентинові на оглядинах? а плаття в коралі б туфлі г гітару7. вперше софійка перемістилася у часі і зустрілася там із… а сашком в вадимом б сином валентина г міщенком8. що передала софійці вадимова бабуся? а коралі в стару фотографію б щоденник г гроші9. софійка за коралів і шафи намагалася зрозуміти, що сталося з гордієм кулаківським. було це… а взимку в навесні б влітку г восени10. сашко намагався софійці і зустрівся з підозрілим типом, який заявив, що «коралі нібито…» а приніс сашко в купив у ломбарді б знайшов вад г дала вадова бабуся11. що вадим ховав у шухляду, коли софійка зайшла до нього? а гроші в коралі б квитанції г документи12. що найперше кинулося у вічі софійці, коли вона побачила гордія кулаківського? а сива борода в добрі очі б кошлаті брови г руда борода правильні відповіді: 1.а 2.г 3.в 4.г 5.а 6.в 7.б 8.в 9.а 10.б 11.в 12.г
Пані Лесю, вас називають геніальною поетесою, дочкою Прометея, романтичною непересічною особистістю. Як ви ставитесь до таких гучних титулів?
Нащо мене так ідеалізувати? Я справді боюсь цього! Адже коли хто розчарується у своєму ідеалі, то зараз йому захочеться розбить свій ідеал за те, що він нібито брехав. Ну що, як людям коли захочеться розбить мене?
Мені не ви одні казали, що при мені люди “робляться кращими”. Я б хотіла цьому вірити, бо це був би дуже щасливий дар. Все-таки, не вважайте мене за ідеал, бо я не варта цього. Скажу більше – ніхто не вартий, бо ідеал – це ідея, а не людина.
Объяснение:
так надо, я не оч поняла вопрос?