Доля роману "Сонячна машина" була трагічною. В. Винниченко написав його в Німеччині, намагаючись дати світові "візитну картку" української літератури. Але на батьківщині надрукування роману було пов'язано з великими труднощами, а критика зустріла його вороже. Починалися тридцяті роки — час репресій справжніх митців, час панування вульгарно-соціологічної критики. Роман мав великий успіх, але між першим та другим друком пройшло півстоліття...
Дія роману відбувається у 80-ті роки XX століття. Останні обіднілі аристократи, всесвітній та всемогутній капітал, таємний та трохи комічний інарак — революційна організація — і, як у багатьох фантастичних творах, учений, що захоплений винаходом засобу, який урятує людство.
Інтрига роману заплутана. Тут і кохання, і аристократичні претензії, і революційне підпілля, і пошуки "морального вседозволення"... Але у фантастичній обгортці легко впізнати післяреволюційну бурхливу реальність України та Росії. Винниченко, змальовуючи характерні для різних в суспільства типи, не дуже оптимістично дивиться на маси. З появою сонячної машини, яка забезпечує даровим хлібом, люди забувають про все: працю, обов'язки, прагнення. Натовп безчинствує, і це дуже схоже на перші часи після революції. У той час, коли свідома частина людей бореться й гине, інші живуть за девізом: усе можна! Хапай!
Виразно даний образ ученого, який першим зрозумів небезпеку свого витвору, але в техніці бачить не ворога і не панацею, а лише засіб полегшення життя. Саме Рудольф Штор допомагає повернути людей до праці. І,несподівано, з іншого боку до того ж висновку приходить володар Всесвітнього банку Мертенс. Спочатку випробувавши всі засоби, щоб знищити машину та її винахідника, він потім бере у свої руки організацію праці й порядку.
Політичні погляди автора, передбачення розвитку радянського суспільства в напрямку насильства над революцією, неприйняття ленінізму як політичної доктрини — усе це обумовило розгромну критику роману та більш ніж п'ятдесятирічне забуття автора. Історія повернула в інше русло, і тепер твори Винниченка стають природною частиною української літератури, з якої були силоміць виключені.
Вовк - цитатна характеристика : Найстаріший : " був найстарішим вовком в світі " Ватажок зграї : " Все своє Сіроманче життя водив зграю " Взірець для молодих вовків : " молоді вовки мріяли пройти в нього бойову стратегію і тактику " об"єкт марення молодих вовчиць : " він снився молодим вовчицям " Мав вплив на інших : " Коли ж нічого було їсти, то й зграя сиділа позаду нього, кусаючи себе за хвости " Авторитетний : " і згарая мовчечки лягала " Вірний і вдячний : " Сіроманець провів Сашка до узлісся, потерся об Сашкове плече і так стояв, аж доки запах його нового товариша не ослаб в глибині темного листопадового вітру ", " Сіроманець проводжав йоголісом до школи, зустрічав його на узліссі "
Сашко-цитатна характеристика : гостро відчуває несправедливість дорослих по відношенню до Сіроманця " він один, а їх онде скільки " сміливий, ладен на все, аби врятувати друга, наважується йти в Одесу разом з Сіроманцем, аби йому врятували зір: " Кілька разів падав, провалювався по груди, у валянки набилося снігу...скинув на сніг кожушину " лагідний, завжди лагідно звертається до вовка турботливий, добрий, вірний друг: " Я з тобою, я тебе не покину і не віддам нікому " любить ліс і все, що в лісі : " До школи була і дорога, нею ходили всі, хто хотів, а Сашко ходив стежиною, лісом".
Чепіжний-цитатна характеристика Жорстокий-б"є коня прикладом, прив'язує вовка за шию до драбини Боягузливий-підняв руки вгору, коли вовк загнав його в болото, говорить про потоп " загарбався головою в сніг", " задкував лісом". Злопам"ятний -неодноразово згадує про козу, яку з'їв Сіроманець Злостивий- говорить про те, чому ввок не з"їв коня, коли той був ще молодий Глузливий- глузує з собак, коли ті зачули Сроманця як його впіймали, з дружини, яка годує собаку Лютий- люто рушає на старого вовка, влаштовує погоню на нього Безжалісний до коня, вовка, собак Запобіжливий, послужливий " слухаю", " єсть" Користолюбний-думає про те, як продасть цуценят Брехливий-гоорить про те, що вовк з"їв вівцю, толочить посіви. Схильний до крадіжок " Як и я був вовком, я б тоді все розказав Сіроманцеві і про Чепіжного, як він ночами краде в полі солому " Грубий-на грубість героя вказує його мова-груба та зневажлива
Юлько Ващук