Объяснение:
Жанр: ліричний вірш.
Тема “Заповіт”: заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду.
Ідея “Заповіт”: віра поета у світле майбутнє України.
Основна думка: змінити соціальний устрій гноблених можна тільки революційним шляхом.
Віршовий розмір: хорей
Епітети: «степ широкий», «Вкраїна мила», «лани широкополі», «вража зла кров», «сім’ї великій… вольній, новій», «незлим тихим словом», «синєє море», «злою кров’ю», «вражою кров’ю».
Персоніфікація: «Дніпро реве …, понесе … кров».
Метафора: «полину до … Бога», «кров’ю волю окропіте».
Заповіт” образи-символи степ (воля), на могилі – кургані (козацька доблесть), Вкраїна (батьківщина), лани – поля (земля-матір), Дніпро (доля українського народу), море (прірва), кров (боротьба), кайдани (гніт), сім’я (майбутнє).
вУпродовж усього життя А. Малишко натхненно працював як пісняр. Музику до його поетичних творів писали такі відомі композитори, як П. Козицький, М. Вериківський, Д. Майборода, А. Штогаренко, С, Козак, О. Білаш. Чимало творів ще за його життя стали народними піснями: "Ми підем, де трави похилі", "Рідна мати моя", "Білі каштани", "Стежина", "Пісня про рушник" та інші. Улюбленою у народі стала пісня "Цвітуть осінні, тихі небеса", (музика О. Білаша).
Пісенність — одна з найголовніших прикмет усієї поезії А. Малишка. Його поетичне мислення завжди було взаємозв'язане з елементами народно-пісенної поетики. Це й забезпечило активну співпрацю композиторів з поетом та широку популярність пісень на тексти А. Малишка.
Кращим твором пісенної спадщини поета с пісня "Ранки солов'їні". Ліричний герой пісні згадує ніжне кохання, яке впродовж життя тривожить душу і не забувається. Закохані розійшлися в житті, але в серці живе надія на зустріч. Надзвичайно мелодійним у пісні є приспів. Побудований па паралелізмі, він викликає чимало асоціацій. Київ із квітучими каштанами й неспокійною дніпровською хвилею — це сама молодість.
Душу і серце ліричного героя пісні "Ми підем, де трави похилі" тривожать карі очі коханої, яку він зустрів в "краю придніпровськім". До коханої ліричний герой звертається найніжнішимн словами, порівнює її із "золотою веселкою", яку обов'язково називає "моя".
На мою думку, оповідання "Дорогою ціною" — один із найкращих творів Коцюбинського. Адже тут сплелися воєдино і нещадна реальність життя, і романтичні пригоди героїв, і психологія стосунків різних персонажів.
Оповідання починається зі вступу, в якому автор дав історичне підґрунтя до пригод своїх героїв. Широкий показ умов життя і боротьби кріпаків за волю доводить, що не лише кохання штовхнуло Остапа і Соломію на втечу. Прагнення до волі передавалося українцям від покоління до покоління. Відомий шведський історик літератури А. Єнсен у 1918 році писав: "Письменник глибоко проникає в душу українського народу, добре знає його іб життя і характер".
Події твору Коцюбинського розгортаються у тридцятих роках XIX століття — за тридцять років до проголошення селянської реформи, яка скасувала кріпацтво. Однак кріпаччина в серцях сучасників Коцюбинського відгукувалася болючими ранами і кликала до нової боротьби проти гноблення. Детально зображуючи весь шлях утікачів, сповнений пригод і смертельної небезпеки, автор доводить, що життя дорівнює волі, а волю можна вибороти ціною людського життя. Виходить замкнене коло, вихід з якого — у спільній боротьбі всього народу. Адже придунайські плавні густо засіяні кістками поодиноких втікачів на шляху до волі — нехай і на чужині. Таких, як Остап і Соломія, здатних на все заради волі, було чимало серед українців. Я думаю, що в образах головних героїв оповідання автор узагальнив увесь поневолений український народ. А мужність і відчайдушність Остапа і Соломії у подоланні перешкод на шляху до волі символізують одвічне прагнення і найвищий ідеал українського народу.
Остап, у розумінні Коцюбинського, — це вже не "віл у ярмі", це яскравий приклад "жевріння іскри у попел", яка згодом перетвориться у полум'я народного гніву. Щоб показати тяжкий шлях до волі, Коцюбинський створює для Остапа чимало перешкод. Цим автор наче перевіряє міцність мети кришка.
Кінець оповідання трагічний. Соломія, кохана жінка Остапа, найвірніша подруга у небезпечній мандрівці, загинула у водах Дунаю. Сумно стає від прочитаного, але водночас відчуваєш велич волелюбного українського народу, для якого шлях до щастя — це самовіддана боротьба за волю та незалежність.
Інші варіанти цього твору:
Волелюбний дух українського народу (за оповіданням М. М. Коцюбинського "Дорогою ціною")
Значення прологу в оповіданні М. Коцюбинського "Дорогою ціною"
Ідейно-художній зміст оповідання М. Коцюбинського "Дорогою ціною"
Образ Івана Котигорошка (за оповіданням М. Коцюбинського "Дорогою ціною")
Оповідання М. Коцюбинського "Дорогою ціною"
Ціна виміру життя (за оповіданням М. М. Коцюбинського "Дорогою ціною")
Шлях до бажаної волі (За оповіданням М. Коцюбинського "Дорогою ціною")
Шукач правди в оповіданні М. Коцюбинського "Дорогою ціною"
Объяснение:
Просто в интернете посмотрел