Скільки існує людство, стільки точаться суперечки про духовне та матеріальне в житті людини. На жаль, у наш прагматичний час духовність відходить на другий план, але матеріальне не може витіснити потяг людини до прекрасного, не може вбити справжніх почуттів, бо на сторожі духовності стоїть творчість справжніх митців.
Ліна Василівна Костенко усім своїм життям і творчістю доводить, що людина мусить мати крила, які піднесуть її над буденністю, дадуть відчуття польоту.
Справжній митець зуміє віднайти поетичні образи в найбуденніших речах. Перебуваючи ранньою весною у Польщі, Ліна Костенко замилувалася могутнім природним явищем: на річці Одрі скресала крига. Здавалося, зима ще не сказала свого останнього слова, «та не встигла огледіться, як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів». Буйно ломилася крига, кришився лід, і ось «на останній крижині самотня чайка пливе». Куди вона розігналася, що буде, як майже прозору крижину «розмиє вода весняна», і цей непевний прихисток затріщить, відломиться і піде під воду? Та нащо вільній пташині ґрунт під ногами, якщо вона має широкі й сильні крила? Картина могутнього льодоходу й образ безстрашного крилатого птаха стали основою першого у диптиху вірша Ліни Костенко «Чайка на крижині». Другий твір «Крила» став логічним продовженням першого, адже письменниця знову повертається до образу птаха, який житиме в небі, якщо не буде землі; не матиме багатства, «то буде воля», а хмари у високості розвіють відчуття самотності. «А як же людина? А що ж людина?» — тривожно звучать риторичні питання. Поетеса знає відповідь. Людина
Живе на землі.
Сама не літає.
А крила має.
А крила має!
Ті крила — це правда, чесність, довір’я, вічне поривання, щирість, щедрість. У когось вони створені з пісні, у когось — з надії чи поезії і мрії, та у будь-якому разі «Людина нібито не літає… А крила має. А крила має!» Останні слова вірша, що звучать рефреном, стверджують позицію поетеси: людина мусить мати крила, щоб піднестися над буденністю, щоб матеріальне не засліпило їй очі, не знищило особистість кожного з нас.
Григорій Многогрішний – молодий український інженер-авіатор, нащадок гетьмана Дем’яна Многогрішного (1668-1672), який був засланий до Сибіру на 25 років. Життєвий принцип Многогрішного – “Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи”
родина Сірків – батьки Денис Сірко ба Сірчиха: їх діти Гриць (сміливий, справжній спадкоємець козацького духу) та Наталка (кохана Григорія, чесна, смілива, віддана в коханні, вихована в кращих українських традиціях),
майор НКВС Медвин – «полює» на Григорія, утілення сатанинської сутності сталінського режиму
родина Морозів;
Фійона — жінка легкої поведінки, коханка Медвина;
Проблематика роману «Тигролови»
боротьба добра й зла,
морального вибору;
збереження людяності та виживання в умовах жорсткого тероору
справедливості та кари
волі до життя і цілеспямованості
стосунків людини і природи
родинних взаємин і кохання
вічності вікових традицій.
“Тигролови” символи
потяг-дракон (символ тоталітаризму);
тигр (символ володаря, сили, незламності людського духу).
білена глиняна хата (символ України в тайзі);
потяг-експрес (символ «забезпеченого» нового життя більшовицької верхівки);
Символіка назви роману “Тигролови”
Родина Сірків полює на тигрів.
Тигр – символ тайги.
В умовах тоталітарного режиму людина полює на людину.
“Тигролови” образи
людей: головні герої та українці-переселенці, представники корінного населення Хабаровського краю;
природи: тайга, Байкал, Амур; уссурійський тигр, ведмідь, олені, коні; собака Сірків Заливай;
предметів і явищ: предмети українського побуту; ніж, рушниця, потяг, записка, пантування на оленів, утеча.
Сюжет “Тигролови”
Сюжетні лінії:
Пригодницька (життя Григорія Многогрішного);
Сталінські репресії (уривчаста).
Сюжетна канва роману побудована навколо двох постатей — Григорія Многогрішного і майора НКВС Медвина. Їх двобій — це боротьба Людини із світом пітьми і пекла. Автор, як очевидець, змальовує страшні картини знущання над людьми, приниження їх людської гідності, насильства, приреченості на забуття в пеклі концтаборів.
Юнак тікає з ешелону смерті — і в сотень інших арештантів піднімається дух, з’являється надія хоч не на порятунок, а на помсту своїм мучителям. Блукає в нетрях у пошуках порятунку й безпечного місця — і рятує дівчину-мисливця від розлюченої ведмедиці, хоча сам був на межі смерті від фізичного виснаження. Користується гостинністю українського роду Сірків із Зеленого Клину — і стає їм за сина та брата, партнера у полюванні. Закохується в Наталку, страждає, але приховує свої почуття, щоб не наражати дівчину на небезпеку, — і дає їй врешті-решт омріяне щастя взаємної любові.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/analiz-tigrolovi
Объяснение: