Миф отличается от сказки тем, что в мифе используются реальные места, реальные события (довольно часто) и реальные герои с преукрашением.В мифе повествуется, чаще всего о подвигах и каких либо героях.
В сказке же большей частью вымысел . Ведь даже говорят "сказка лож, да в ней намек ...". В сказке скрыт смысл и события в сказке принимают локальный масштаб,в отличии от мифов. Да и в сказках довольно часто имеет место юмор,высмеивающий какой либо человечесский порок, что крайне редко встречается в мифах. еще небольшое отличие. В мифах всегда участвуют сверхестесственные существа, например минотавры, драконы. В сказках же, большей частью, героями становятся обычные люди, крестьяне.
ответ:
українська література. рівень стандарту. 11 клас. фасоля
художній світ прози юрія яновського
художній досвід яновського багато значить для нашої літератури. він створив свій оригінальний тип роману, свою стилістику фрази, слово його опукле, стереоскопічне, він володів тими скарбами, які прийнято називати таємницями майстерності.
олесь гончар
письменник і його доба. розвиток культури в україні 20-х — 30-х років xx ст. мав складний і суперечливий характер. більшовицька партія змістила акценти політики в галузі культури, перевагу не національному духовному відродженню, а проведенню так званої культурної революції. наслідок такої політики — покоління молоді, яке, здобувши освіту, разом зі знаннями засвоїло радянську систему цінностей.
характерними особливостями духовного життя суспільства в цей час стали, з одного боку, новаторство, шукання, ламання стереотипів, залучення широких народних мас до надбань і продукування культури, а з іншого — тоталітарна система, що дедалі міцніла, формувала модель нової людини — «людини-гвинтика», виконавця планів керівництва.
у мистецькому світобаченні ю. яновського від самого початку творчого шляху були закладені висока духовність, пріоритет загальнолюдського, християнського, виплеканого віковими світоглядними традиціями українського народу.
жанрово-стильові особливості прози. «основна стилетворча ознака художнього письма юрія яновського — “духовний романтизм”, закорінений у народнопісенній традиції, спадщині тараса шевченка та миколи гоголя, світовій літературній класиці» (мирослава гнатюк, літературознавиця).
у творах яновського гармонійно поєдналися висока культура ліричного слова, романтична піднесеність, експресивність оповіді, глибоке проникнення в сутність людських почуттів. ю. смолич зазначав: «яновський у прозі був поетом». експериментуючи зі змістом і формою, митець прагне модернізувати традиційну манеру письма, підняти на вищий рівень художнє мислення читача, знайти нові шляхи творчого самовираження.
ю. яновський у добу українського авангарду вагомо заявив про себе вже першою збіркою новел «мамутові бивні» (1925). у центрі його художніх творів — життя українців на драматичних рубіконах історії.
«роман ма» (1925) відображає події громадянської війни в україні. зміст повісті «байгород» (1927) становлять юнацькі спогади письменника про революційне лихоліття. роман «майстер корабля» (1928) та збірка нарисів «голлівуд на березі чорного моря» (1928) написані на основі матеріалу, зібраного за час роботи на одеській кіностудії. у романі «чотири шаблі» (1930) показано могутню стихію національно-визвольного руху в україні та його трагічні наслідки. ця тема в українській літературі була порушена вперше. роман розповідає про героїчну боротьбу повстанського загону часів громадянської війни і, як засвідчують спогади, спирається на реальні події. письменник точно й усебічно зобразив партизанський побут, психологію, типажі, що, зрештою, і не дивно, адже його «консультував» сам юрій тютюнник.
ю. яновський започаткував в українській літературі новий жанр — роман у новелах. «вершники» (1935) з восьми самостійних творів. автор розкриває проблеми сім’ї, роду, честі, батьківщини, наголошує, що моральні та історичні засади завжди впливали на формування людської свідомості. і нині роман сприймається як засторога для всіх, хто забув головні істини. понад усе — доля україни, яку терзають війнами між собою її сини, брати, що забули про братерство і про матір.
письменницький стиль ю. яновського знайшов вираження в поєднанні художнього мислення, проникненні в часопростір зламової епохи через систему художньо-світоглядних мотивів.
культурно-мистецький контекст
у 20-х роках ю. яновський належав до тієї харківської молоді, яка групувалася довкола хвильового, підтримувала його сміливі заклики орієнтуватися на «психологічну європу», прокладати самостійний шлях новій пролетарській літературі, плекати в собі творців, понад усе цінувати мистецькі якості. про яновського, його позицію та вподобання, взаємини, творчі й товариські, можна дізнатися з його листа, адресованого миколі хвильовому (одеса, серпень 1929). письменник мріє про організацію спеціального літературного інституту для тих, хто хоче працювати в кіно, але не має потрібних знань про літературу, культуру, мистецтво, історію, водночас дає оцінку ситуації в українському кіномистецтві.
у 1920-х роках яновський активно працював у редактораті вуфку, згодом був редактором (художнім керівником) одеської кінофабрики, виступив автором кількох сценаріїв.
юрій яновський привів у кінематограф олександра довженка (сам же він потрапив туди завдяки михайлю семенкові). дружба яновського й довженка, митців романтично-експресивного складу, була плідною для обох у творчому сенсі. сповнені мистецьких задумів, окрилені духом неспокою, вони були яскравими представниками романтичної течії в нашій літературі.
