Объяснение:
У казці Хуха могла ставати зеленою, рудувато-червоною, блакитною, жовтою, рожевою, фіолетовою, білою.
Натомість з давніх-давен люди помітили, що колір впливає на людину і навіть на стан її здоров'я (зелений — це гармонійність, сила та благополуччя природи, її мирна тиша; червоний — створює відчуття тілесного тепла; рожевий — допомагає позбавитись від туги; жовтий — стимулює уяву, колір гарного настрою, позбавляє байдужості й тривоги; фіолетовий — приводить думки до порядку; блакитний — знімає гнів, сприяє розвитку творчих здібностей і зосереджує увагу на духовній бадьорості; білий — колір чистоти і незаплямованості).
Відповідь:
Думаю, що не супер-пупер, але..
Тугаре, не можу сказати тобі ні «шановний», ні «славний», ні «великий» - про що, напевне, ти мріяв не один день свого нікчемного життя. Не можу тобі цього сказати, бо це була б неправда. Не хочу бажати тобі ні здоров’я, ні доброго дня, та й вітатися з тобою вік би не воліла. Але пишу тобі цього листа, щоб сказати ті слова, які ти не дозволив сказати Митькові Вояку, навіки закривши йому вуста.
Тугаре Вовку, ти - зрадник. Ти зрадив свій народ, свою землю. Жадібність і пиха засліпила тобі очі, знищила твою душу. Навіть сльози твоєї єдиної і улюбленої дочки Мирослави не змогли розтопити ту кригу, яка скувала твоє серце в погоні за владою і багатством. Ти міг би бути славним воїном, захисником, господарем, але ти чомусь обрав інший шлях у житті.
Сподіваюся, що в останню мить ти це зрозумів і хоч якось спробував спокутувати свою провину, врятувавши Максима Беркута від смерті.
Пояснення:
Тема: роздуми письменника про швидкоплинність життя, протягом якого кожний повинен встигнути покохати, зробити добрі справи.
Ідея: заклик раціонально використовувати час, відведений на життя, поспішати жити.
Основна думка: людина — велике створення на землі, вмій з гордістю носити це ім’я, кожна людина неповторна.
Композиція: поезія починається з риторичних запитань, після чого В. Симоненко вмотивовано пояснює про смисл і призначення людини на землі, швидкоплинність її життя. Автор твору наголошує на тому, що людина повинна поспішати жити, робити добрі справи, залишаючи по собі слід.
Вірш складається з чотирьох куплетів, кожний з який містить по п’ять рядків.
Проблематика:
людина і суспільство (призначення людини на землі);
індивідуальність кожної людини;
швидкоплинність часу і життя.
Художні засоби:
Повтори: Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні.
Риторичні запитання: «Ти знаєш, що ти — людина?» «Ти знаєш про це чи ні?»
Риторичний оклик: «Гляди ж не проспи!» Епітети: «люди добрі, ласкаві, злі», «усмішка, мука єдина».