Особисто я вважаю що так, оскільки пан Журден бажав удосконалювати свої вміння, знання та навички. У нього було бажання щось вивчити, він прагнув дізнатись щось нове і не бути неуком. Можна сказати, що пан Журден не бажав відрізнятись від інших дворян тим, що міг чогось не вміти чи не знати. Він є чудовим прикладом того, що людина повинна навчатись і прагнути чогось, не боятись життєвих помилок, удосконалювати свої вміння. Якби пан Журден більше знав, то ,можливо, він відрізняв де є брехня, а де правда. Це ще один доказ того, що такий герой, як пан Журден стає прикладом для наслідування і ми вчимося на його житті, як не потрібно чинити. Адже без знань людиною легко керувати, оскільки вона не буде розуміти того, чого вона сама хоче. Саме тому я підтримую пана Журдена. Він є одним із тих героїв, які навчать нас чомусь потрібному та корисному.
Майже тридцять років Олекса Стороженко перебував на військовій службі, пройшовши шлях від унтер-офіцера в кінно-єгерському до поручика в драгунському полках. Згодом став старшим офіцером у штабі кавалерійського корпусу. Здебільшого служив в Україні й, виконуючи різноманітні доручення, нерідко переїжджав з однієї місцевості в іншу. Завдяки цьому він добре вивчив життя і побут селянства в Південній Україні, зустрічався з колишніми січовиками, від яких почув перекази та легенди про Запорозьку Січ. Цей життєвий матеріал був узятий за основу багатьох творів митця.
Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути»
Відповідь:
Особисто я вважаю що так, оскільки пан Журден бажав удосконалювати свої вміння, знання та навички. У нього було бажання щось вивчити, він прагнув дізнатись щось нове і не бути неуком. Можна сказати, що пан Журден не бажав відрізнятись від інших дворян тим, що міг чогось не вміти чи не знати. Він є чудовим прикладом того, що людина повинна навчатись і прагнути чогось, не боятись життєвих помилок, удосконалювати свої вміння. Якби пан Журден більше знав, то ,можливо, він відрізняв де є брехня, а де правда. Це ще один доказ того, що такий герой, як пан Журден стає прикладом для наслідування і ми вчимося на його житті, як не потрібно чинити. Адже без знань людиною легко керувати, оскільки вона не буде розуміти того, чого вона сама хоче. Саме тому я підтримую пана Журдена. Він є одним із тих героїв, які навчать нас чомусь потрібному та корисному.
Пояснення: