У поемі Вергілія йдеться про те, як у героїчних походах, морських пригодах з волі богів троянці здобували землі латинян, а Еней — син богині Венери і смертного Анхіса — створив царство, що пізніше стало Римською державою. Такий міф про божественне походження царів був вигідний римським імператорам, бо підкреслював їх право на незмінну родову владу. Боги у поемі Вергілія всесильні і керують долею людства. Котляревський, навпаки, наділив богів та імператорів людськими вадами, такими як: хабарництво, пияцтво, заздрощі та зрадливість і т. ін. Наприклад, бог вітрів Еол — бахур, Нептун — хабарник, Зевс — п'яниця, Венера — «шльоха», Цірцея — «дуже злая до людей», цар Латин — «скупиндя». Героїчну поему письменник перетворює на комічну, а драматичні ситуації — на кумедні. Наприклад, Юнона у Вергілія — велична богиня, дружина Зевсе, у Котляревського вона — лише мстива жінка, «суча дочка».
Не оминув своєю увагою ловт і представників офіцерства, бундючних і пихатих, жорстоких у ставленні до солдат. Яскравим представником цього суспільства у поемі є князьок Турн.
Відповідь:
Гордій Кулаківський напоїв і обдурив пердводителя дворян Данила Міщенка, змусивши його підписати документ за умовами якого виходило, що нібито Міщенко продав Кулаківському все своє майно і майно всіх дворян міста. Людям, які обурювалися, Гордій запропонував викупити у нього свою частку майна. Таким чином, люди змушені були за своє ж власне майно виплатити Гордію Кулаківському гроші. Звичайно, це їх обурило і вони кляли жадібного і підступного Гордія разом з його родиною.
Пояснення: