Клава
Бідна сирота, від якої відвернувся коханий Корній; сама ростила доньку; тяжко хворіла,потім одужала; померла молодою. Сліпий старець подарував їй заповітне намисто, яке вона ніколи не одягала.
↓
Горпина і Павло
Були щасливі. Павло придбав для Горпини пишний вінок із стрічками. У ньому і в коралях вона виходила заміж
↓
Ніна
Лише вона могла ще дитиною верхи їздити на Мальві
↓
Дідусь Максим (Вишня-Ягода) і бабуся Ліна
Вчителі
↓
Тетяна Славко
↓
Сніжана (лікар-травматолог)
і Сергій Кавун(Пустельник-художник)
↓
Ростик - Софійка-Русалонька
Мої враження від творів Миколи Хвильового
Українське Відродження 20-30-х років XX століття дало літературі багато нових талантів, ідей, світобачень. І серед них — Микола Хвильовий, письменник-новатор, самобутній і своєрідний автор.
Його твори з налетом імпресіонізму були оригінальними, відмінними від робіт письменників того часу. Вони вражають силою таланту митця, глибоким психологізмом героїв, манерою письма. Його твори примушують замислитися і над долею автора, і над трагічною історією України, і над своїм власним "я". Новели М. Хвильового "Кіт у чоботях", "Наречений", "Солонський Яр" — це фрагменти, вихоплені з кривавої і брудної мозаїчної картини громадянської війни. Читаючи "Кота в чоботях", відчуваєш виразні сатиричні нотки, сум за загубленою, знівеченою душею: "Зник товариш Жучок №1, залишилися "Жучки №2, №3, №4" — малограмотні кухарки, що прагнули керувати державою й розпоряджатися життям людей".
У новелі "Я (Романтика)" — ще страшніші і трагічніші картини. Твір торкається теми роздвоєння людської особистості. Свого героя М. Хвильовий ставить перед вибором: або служіння комуні, або життя матері, яка до останньої миті вірить у перемогу добра над злом у душі свого сина.
ответ:План: 1.Весняний день. 2.У лісі. 3.Зустріч з дівчинкою.
Объяснение:Був звичайний день...Це були канікули, але мені було сумно. Я не знала чим себе зайняти і вирішила піти до лісу. Я живу неподалік від лісочку. Пішла я туди, а там все оживає, все розпускається, так гарно! І тут я йду і бачу мале дівча, думаю, щось це мені схоже обличчя, чи не бачила я її колись? І тут я згадала, це ж моя давня подружка з садочку. Ми з нею були кращими подружками, але потім по закінченню садочка вона переїхала жити у інше місто. Сюди вони приїхала до бабусі. Побачивши її я дуже зраділа, я запросила її до себе додому, ми гарно провели час. Це був не просто весняний день, це був день сповнений радощів.