Жили собі якось на селі дві дівчини. Були вони обидві гарненькі, як сонечко, але бідні. Не було у них гарного вбрання, щоб на вечорниці ходити.
Перша подруга нічого не робила, тільки скаржилася на долю свою бідолашну. "Була б я багатою", - говорила вона, "тоді всі б побачили, яка я гарна. А так що я можу зробити? Ой, лихо-лишенько..."
Друга подруга теж шкодувала, що у неї немає гарного одягу, але не скаржилася. Взяла вона пряжу, виткала тканину тоненьку, пошила сукню і розшила іі квітами різнобарвними. Вдягнула ту сукню, пішла на посиденьки з подружками і похвалилася: "Дивіться, дівчата, яку я собі гарну сукню ". Побачила її подруга, що скаржилася на долю, але не робила нічого, щоб змінити її. Соромно їй стало, і сказала вона: "Правду люди кажуть, що під лежачій камінь і вода не тече. Ти така красуня тепер, бо цю красу зробила своїми руками". Перестала дівчина скаржитися на долю і зробила собі теж гарне вбрання. Так і ходили вони разом, і всі милувалися подружками.
ГОЛОВНАДОДАТИ ТВІРНАМ ТРЕБУЮТСЯ!НАШ ФОРУМТВОРИ ВІД “А” ДО “Я”
Ви тут: Головна » Твір на тему: «Істинні і фальшиві цінності у житті людини» ТВІР НА ТЕМУ: «ІСТИННІ І ФАЛЬШИВІ ЦІННОСТІ У ЖИТТІ ЛЮДИНИ»
4.69/5 (93.70%) 181 голос[ов]
Життєві цінності людини не тільки визнаються більшістю свідомих громадян, а й державою, а також міжнародним співтовариством, які представляються міжнародними міжурядовими організаціями. Всі ці цінності закріплені в законодавствах країн і актах міжнародних організацій, до цих цінностей відносяться життя і здоров’я людини, різні соціальні та суспільні цінності та багато іншого. Але в цілому питання з цінностями ускладнюється через те, що кожна людина має якісь власні та індивідуальні цінності, і вважає їх найбільш важливими особисто для себе. На жаль, не всі люди розумні і мудрі, а тому деякі з них поділяють фальшиві цінності. Тому питання дослідження і поділу істинних і фальшивих цінностей у житті людини дійсно актуальне.
Справжні цінності для людини необхідно визначати з точки зору вічності. Вічні цінності, ті, які були актуальні протягом всієї історії, і ті, які були завжди важливі і навіть невід’ємні для людей, і є істинними. До таких дійсно можна віднести цінність життя людини. У всі часи життя було і вважалося найбільшою цінністю, а смерть сприймалася як очевидне зло. Люди готові на самі сміливі вчинки, щоб зберегти своє життя і життя своїх близьких. Важливо зауважити, що для кожної людини повинна бути цінне не тільки власне життя, а й життя його близьких. На друге місце після життя в шкалі цінностей необхідно поставити любов. Життя людини дуже непросте, в ньому постійно необхідно вносити щось цікаве, щоб воно не ставало нестерпним. Саме любов наповнює людське життя змістом, вносить в життя істотну різноманітність, і тому настільки цінна.
Фальшиві цінності, точно так само, як і істинні, кожен в змозі визначити для себе сам, але все ж дещо необхідно вказати. Думається, що в сучасному світі перебільшена цінність грошей. Без їх великої кількості прожити, звичайно, складно, але цілком можливо, і таке життя цілком може бути щасливим. Безумовною фальшивою цінністю є статус у суспільстві. У сучасному світі всі люди визнаються рівними, тому прагнення одних стати вище за інших завдяки якимось штучним чинникам є фальшивим.
Кожна людина володіє своїм розумом і свідомістю, щоб визначати для себе як істинні, так і фальшиві цінності самостійно. Водночас історичний розвиток суспільства дає людині орієнтир, який обов’язково повинен вказувати кожному, що для нього істина, а що фальш.
Жили собі якось на селі дві дівчини. Були вони обидві гарненькі, як сонечко, але бідні. Не було у них гарного вбрання, щоб на вечорниці ходити.
Перша подруга нічого не робила, тільки скаржилася на долю свою бідолашну. "Була б я багатою", - говорила вона, "тоді всі б побачили, яка я гарна. А так що я можу зробити? Ой, лихо-лишенько..."
Друга подруга теж шкодувала, що у неї немає гарного одягу, але не скаржилася. Взяла вона пряжу, виткала тканину тоненьку, пошила сукню і розшила іі квітами різнобарвними. Вдягнула ту сукню, пішла на посиденьки з подружками і похвалилася: "Дивіться, дівчата, яку я собі гарну сукню ". Побачила її подруга, що скаржилася на долю, але не робила нічого, щоб змінити її. Соромно їй стало, і сказала вона: "Правду люди кажуть, що під лежачій камінь і вода не тече. Ти така красуня тепер, бо цю красу зробила своїми руками". Перестала дівчина скаржитися на долю і зробила собі теж гарне вбрання. Так і ходили вони разом, і всі милувалися подружками.
Как то так)
Объяснение: