Славкові Беркуті часом доводиться нелегко: починає дивно поводитися його друг Юлько, несподівано для себе й оточуючих він програє змагання із фехтування, хтось паплюжить його ім’я, через що його навіть хочуть вигнати зі школи… Та ці проблеми він намагається вирішувати з гордо піднятою головою, як дорослий. І хоча йому не вірять, він не хитрує, не викручується. Славко говорить правду і стоїть на своєму, хай навіть його виженуть – однаково! Однокласники також його підтримують, і це викликає захоплення – все-таки, «дитяча держава» є сильною і має право на власну думку!
Вадимові, талановитому хлопцеві, який вміє чудово різьбити на дереві, подеколи також доводиться нелегко. Серйозно хворіє мама, а батько починає пити, бо не може вирішити проблем, що на нього звалилися. Цікаво, що в даному випадку хлопчик-підліток поводиться виваженіше та більш по-дорослому, аніж його батько, хоча, здавалося б, мало бути навпаки. Цей хлопець має неабияку силу волі – він шукає, де можна заробити грошей, щоб вчасно прооперували його маму. І таки знаходить порятунок для неї – несподіваний, але єдино можливий у даному випадку…
Не менш важливими в обох книгах є другорядні персонажі – і дівчата, і хлопці. Усі вони різні – належать до різних ів суспільства, мають свої захоплення, особливості характеру. Але життя зіштовхує їх, і вони починають взаємодіяти, що призводить до різних, часом несподіваних наслідків. Та все одно, тішить те, що автори зображують у своїх творах порядних, чесних, веселих і чуйних дітей. Дітей, які, незважаючи на несприятливі обставини, не полишають своїх мрій, із розумінням ставляться до батьків, цінують дружбу. Дітей, яким іноді хочеться учепитися за своє дитинство, бо майбутнє із його проблемами й відповідальністю так лякає… Хоча межа між теперішнім і майбутнім така тонка, що й не відчуєш, як за одну мить станеш дорослим.
Головною героїнею п'єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка» є українська дівчина з Полтавщини початку 19 ст. -вродлива, працьовита, чесна, вірна в коханні, шаноблива до матері.
Наталка мужньо захищає свої почуття, людську гідність, погляди на кохання і родинне життя. Вона знає: коли бідна дівчина стане дружиною багатого, то «така жінка буде гірше наймички, буде кріпачкою». Звичайно, усі дівчата її середовища мріяли про щиру любов і свободу вибору чоловіка, але не всі могли відстояти свої права. Щодо цього, то Наталка виступає сильною особистістю.
Лише один крок, що суперечив її власним поглядам, Наталка зробила під впливом пошани до матері, а також тому, що не було певності, чи повернеться Петро, який один "Владів її душею". А якщо не Петро, то байдуже хто — тахтаулівський дячок-п'яничка, чи волосний писар-жевжик Скоробреха, чи возний. Душевний конфлікт дівчини полягає в тому, що в ній борються почуття кохання до Петра й обов’язку та пошани до матері.
Наталка — рішуча й смілива. Як тільки з’явився її коханий, вона одразу заявила: «Клянусь, що. окрім Петра, ні за ким не буду». Любов її така велика й чиста, що, незважаючи на сумніви Миколи і великодушне самозречення Петра, Наталка впевнена: «Возний мусить одступитися!» Тому така рішучість у її заяві возному: «... Коли Петро мій повернувся, то я не ваша, добродію». Коли ж возний погрожує судом і тюрмою, Наталка сміливо кидає всім в обличчя: «До цього силою ніхто мене не принудить...»
У цій сцені образ Наталки розкрито найглибше. Її розум, енергійність і наполегливість у боротьбі за своє щастя перемогли. В образі Наталки Полтавки Котляревський оспівав найкращі риси українок. їхню духовну красу.
По-своєму розуміє щастя доньки Терпилиха. Вважаючи, що робить Наталці добро («Чи я тобі, дочко, не добра желаю, коли кого зятем собі вибираю?»), насправді ж вона завдає своїй дитині сильного душевного болю. Але читач може зрозуміти бідолашну матір — єдиний вихід з «убожества» Терпилиха вбачає у відданні дочки заміж за багатого.
Наречений Наталки Петро — чесний, великодушний, здатний на самопожертву заради іншої людини. Наталку він любить «більше, як самого себе», «більше всього на світі». Щоб була щасливою Наталчина мати, він готовий повернути дане йому нареченою слово та ще й віддати всі зароблені за чотири роки гроші, аби возний ніколи не зміг кинути докору, що взяв бідну. Виборний, захоплюючись його благородством, каже: «Такого чоловіка, як Петро, я зроду не бачив!» Але Петро не такий наполегливий у досягненні мети, як його кохана. Потрапивши у складну житейську ситуацію, він відмовляється від боротьби за щастя, і лише твердість та рішучість нареченої врятовують його.
У творах багатьох вiдомих письменникiв вiдбилася iсторiя ïхнього життя. Особливо яскраво це можна побачити, читаючи захоплюючi розповiдi Джека Лондона, — мого улюбленого письменника. Багато чого побачила i пережила за своє коротке, але бурхливе життя, вiн постiйно пiддає своïх героïв випробуванням, змушує долати труднощi i здiйснювати вибiр. А оскiльки дiя багатьох оповiдань вiдбувається на Крайнiй Пiвночi, то вiд правильного рiшення часто залежить людське життя. Любов до життя — це iсторiя боротьби за iснування. Людина здатна на багато що. Знаючи, чого вiн хоче вiд життя, вiн здатний долати будь-якi перешкоди i небезпеки. Жага до життя, любов до життя здатна перемогти смерть. I розповiдь чудового американського письменника Джека Лондона Любов до життя є тому яскравим прикладом.
Славкові Беркуті часом доводиться нелегко: починає дивно поводитися його друг Юлько, несподівано для себе й оточуючих він програє змагання із фехтування, хтось паплюжить його ім’я, через що його навіть хочуть вигнати зі школи… Та ці проблеми він намагається вирішувати з гордо піднятою головою, як дорослий. І хоча йому не вірять, він не хитрує, не викручується. Славко говорить правду і стоїть на своєму, хай навіть його виженуть – однаково! Однокласники також його підтримують, і це викликає захоплення – все-таки, «дитяча держава» є сильною і має право на власну думку!
Вадимові, талановитому хлопцеві, який вміє чудово різьбити на дереві, подеколи також доводиться нелегко. Серйозно хворіє мама, а батько починає пити, бо не може вирішити проблем, що на нього звалилися. Цікаво, що в даному випадку хлопчик-підліток поводиться виваженіше та більш по-дорослому, аніж його батько, хоча, здавалося б, мало бути навпаки. Цей хлопець має неабияку силу волі – він шукає, де можна заробити грошей, щоб вчасно прооперували його маму. І таки знаходить порятунок для неї – несподіваний, але єдино можливий у даному випадку…
Не менш важливими в обох книгах є другорядні персонажі – і дівчата, і хлопці. Усі вони різні – належать до різних ів суспільства, мають свої захоплення, особливості характеру. Але життя зіштовхує їх, і вони починають взаємодіяти, що призводить до різних, часом несподіваних наслідків. Та все одно, тішить те, що автори зображують у своїх творах порядних, чесних, веселих і чуйних дітей. Дітей, які, незважаючи на несприятливі обставини, не полишають своїх мрій, із розумінням ставляться до батьків, цінують дружбу. Дітей, яким іноді хочеться учепитися за своє дитинство, бо майбутнє із його проблемами й відповідальністю так лякає… Хоча межа між теперішнім і майбутнім така тонка, що й не відчуєш, як за одну мить станеш дорослим.