Історична повість «Тарас Бульба» — один з найдовершеніших творів Миколи Гоголя. Перед читачами постає жива, яскрава історія українського народу, його боротьби за національну незалежність. У цій боротьбі гартувались могутні характери, міцні натури українських козаків, які приваблюють своїм героїзмом і безмежною любов'ю до рідної землі.
У центрі уваги письменника епоха національно-визвольної боротьби українського народу і героїчні характери, а не конкретні події і реальні історичні особи. До фактичної точності письменник не прагнув. Звідси і умовність повідомляються в «Тарасі Бульбі» хронологічних даних. Тарас Бульба був корінним «козаком», які жили в Україні. У ті далекі часи Україна була захоплена польськими та литовськими лицарями.
Деякі заможні жителі України перейшли на бік загарбників. Тарас Бульба та інші патріоти своєї Батьківщини організували Запорізьку Січ і боролися проти загарбників. Образ народу-воїна в повісті нерозривно пов'язаний з образом народу-трудівника. «Сучасні іноземці дивувалися тоді справедливо незвичайним здібностям його. Не було ремесла, якого б не знав козак: накурено вина, спорядити віз, намолоти пороху, справити ковальську, слюсарну роботу і, а до того ще, гуляти відчайдушно, — все це було йому під силу ». Письменник не вдається ні до яких засобів прикрашання, пом'якшення, затушовування особливостей епохи, суворості і грубості війни.
Гоголь малює всю велич і героїку народної визвольної війни і цілком, беззастережно приєднується до народу. Письменник узяв історію українського народу в момент її високого підйому, в таку хвилину, коли, — подібно до того, як це буває і у вирішальні хвилини життя людини, — перевіряється весь характер народу. Художник-історик зобразив героїчний народний характер.
Объяснение:
I. Інтерес М. Коцюбинського до історії України. (М. Коцюбинський знав історію рідного народу, постійно і наполегливо її вивчав. Йому було відомо, що уся історія України — це історія боротьби за волю та незалежність. Письменник оспівує непереможне прагнення народу до волі, його нескореність.)
II. Художні особливості повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною».
1. Історична основа повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною». (Експозиція повісті «Дорогою ціною» вказує, що події відбувалися «у тридцятих роках минулого століття». Початок XIX ст. був дійсно позначений високим піднесенням антикріпосницького руху. Ця боротьба набувала різних форм: спалення садиб поміщиків, фізичної розправи над панами, відмови від роботи, псування знарядь праці. Загроза жорстокої кари змушувала повстанців тікати на Дон та у Причорномор’я. Уряд докладав чималих зусиль, щоб повернути кріпаків їхнім панам. Утікачів чекала кара шпіцрутенами, а тих, хто виживав, відправляли на каторгу у Сибір.)
2. Посилення боротьби уряду проти селян-втікачів. (Події, відображені у повісті «Дорогою ціною», відбуваються приблизно до 1834—1836 рр., коли була ліквідована Задунайська Січ. У цей період значно посилились переслідування втікачів за Дунай і в Бесарабію. «На вільних землях, — пише М. Коцюбинський, — зорганізовані були на втікачів лови, справжні облави, як на вовка або ведмедя. По всій Бессарабїї ганяли дозорці, вистежуючи скрізь по ровах, стогах сіна, комишах болотяних річок бідних змордованих людей».
Козакам платили за кожну впійману голову. Але селяни все одно втікали туди, де можна було здобути волю або померти. Люди були згодні платити навіть таку дорогу ціну за свою омріяну свободу.)
3.
Пригодницький сюжет повісті. (Риси пригодницького сюжету в повісті:
4. Риси романтичного (психологічного) сюжету.
(Риси романтичного сюжету такі:
1) Боротьба за своє кохання — основний мотив поведінки Соломії.
2) Жіночність і мужність, винахідливість і рішучість головної героїні.
3) Пейзаж як засіб відтворення переживань героїв.
4) Зображення внутрішнього стану героя під час двобою Остапа із вовком.)
5. Художні засоби, використані у творі, та їх функції. (Епітети, які виконують функцію оцінки: цигани убогі, халупи низенькі, криві, зліплені з глини, всередині чорні, задимлені, шибки занехаяні, шкапа — маленька, худа, облізла.
Постійні епітети, які надають тексту національного колориту, підкреслюють епічність подій, що відбуваються, розширюють часовий простір, говорять про наступність поколінь та їхніх мрій та прагнень: Дунай широкий, край рідний, кінь вороний, очі карі, брови чорні, товариш вірний, світ красивий, доля лиха.
Порівняння, що створюють яскраву картину душевного стану героїв, місця подій.
Уособлення (персоніфікація), яке надає трагізму події, характеризує її невідворотність: могутня течія Дунаю «бере її в свої обійми, а чорна глибочінь тягне за ноги».)
6. Мова твору.
(У творі багато риторичних окличних речень та вигуків, слів-синонімів, слів іншомовного походження, коли автор зображує представників інших націй. Є приклади алегорії (український народ — тур), асонансу («Тихо пливе блакитними річками льон») тощо.
У тексті твору багато приказок, прислів’їв, особливо у мові Івана.)
7. Композиція твору.
(Композиція повісті «Дорогою ціною» така:
Вступ (пролог) — палке слово автора про героїчну історію народу, про його нескорений вільнолюбивий дух.
I частина — втеча Остапа і Соломії від пана. Це зав’язка сюжету.
II частина — переправа через Прут і поранення головного героя.
III частина — перебування Остапа у плавнях, пошуки Соломією порятуй- ісу. Поєдинок юнака з вовком.
IV частина — головні герої у циган, арешт Остапа.
V частина. Кульмінацією повісті є спроба Соломії визволити коханого з-під турецької варти.
Розв’язка твору — загибель головної героїні.
Епілог — старий Остап живе самотньо і чекає зустрічі у вічності з коханою.)
8. Тематика твору. (Історична тема — зображення боротьби селян-кріпаків за волю. Романтична (психологічна) — вічність і незнищенність кохання.)
9. Жанр твору. (І досі немає єдиної думки серед дослідників, як визначати жанр твору: повість чи оповідання, пригодницький це твір чи романтично- психологічний.
Ознаки повісті: І. Насиченість подіями, наявність кількох провідних тем або сюжетних ліній 2. Характери перебувають у розвитісу, оскільки історично-часові межі твору значні. 3. Охоплення відносно великого відрізку життя героя.
Ознаки оповідання: І. Однолінійність, чітка побудова сюжету 2. Характери показані у сформованому вигляді. 3. Сюжет заснований на певному епізоді з життя одного або невеликої кількості персонажів.
Можливо, найправильнішою буде така відповідь: «Дорогою ціною» за жанром — повість з пригодницьким, романтичним сюжетом.)
III. Висновки. (Підбиваючи підсумки сказаного, можна впевнено говорити про багатство зображувально-виражальних засобів у творі. Цей факт, серед іншого, пояснює великий емоційний вплив, що справляє повість, та невгасимий інтерес до неї читачів декількох поколінь.)
Назвали котика просто — Кузя. Котик ріс-ріс і виріс. Вушка в нього стали великими, лапки стали лапищами, хвіст став хвостищем. І дуже полюбляв кіт виходити на полювання. То мишку підстереже, то горобчика, то синичку, а то й велику сороку принесе додому.—
То все пустощі, — говорив Кузя своїм знайомим котам. Я от увечері виходжу на крокодила.—
Невже, няу? — дивувалися сусідські коти.—
Аякже. Скільки я буду на дрібноті сидіти?
Кузя вихвалявся своїми перемогами та навіть запросив на полювання Сімбу й Короля — своїх друзів-котів. Увечері вони разом підкріпилися котячим кормом і після перепочинку відправилися до величезної калюжі посеред дороги.—
Залягайте в кущах і дивіться, як я здолаю це чудовисько, — гордовито заявив Кузя.
Сімба так перелякався, що заліз на дерево, а Король підкрався ближче та сховався під опалим листям. Тільки Кузя залишався стійким і мужнім. Він пригнувся та прокрався до крокодилячого лігва. Серце його колотилося, але про це знав тільки він... Не один вечір вистежував Кузя це чудовисько. Воно було неповоротким і великим. Часом опускалося глибше у воду, а іноді валялося на березі незворушно, особливо, коли не було дощу. Любило чудовисько пірнати під час дощу, коли машина через «озеро» проїздила. Тоді все тіло пірнало під воду та знову вилазило на берег. І кожного разу на тому самому місці.
Кузя чекав довго й терпляче. Заходив то справа, то зліва. Зрештою, підкрався до крокодила і скочив йому на самісіньку спину, вхопившись зубами в крокодилячий ніс. Але крокодил — ні з місця. Тільки зуби посипалися. У Кузі. Цілих три зуби втратив Кузя в цьому двобої. А тут ще й машина проїхала та разом із крокодилом накрила його хвилею бруду.—
Хе-хе, злізай, Сімбо, з дерева! Ти теж можеш вполювати такого крокодила. Бо ніякий це не крокодил, а звичайна дровиняка в калюжі.
Повернулися коти додому. Кузя скоро забув про своє невдале полювання. І прожив ще довго й щасливо на радість тітоньці й дядечкові. А молодим котам часто розповідав про те, як давним-давно в цих краях водилися крокодили та він усіх їх переміг.