Риторичні оклики: «Господнє небо і село, ягня, здається, веселилось!»; «Поглянув я на ягня — не мої ягнята!»; «Обернувся я на хати — нема в мене хати!»; «Не дав мені бог нічого!»; «І хлинули сльози, тяжкі сльози!»; «…лани, гаї, сади!».
Риторичні запитання: «…чи так мені чого було?»; «…чого так весело було?».
Порівняння: «…любо стало, неначе в бога..»; «мов прокинувся, дивлюся»; «…поцілувала… наче сонце засіяло, неначе все на світі стало моє».
Метафори: «сонце гріло, не пекло»; «сонце… не довго молилось»; «сонце запекло, почервоніло і рай запалило»; «небо помарніло».
Епітети: «небо голубеє»; «тяжкі сльози», “господнє небо”
“Ісаія. Глава 35” аналіз
Рік написання – 1859
Жанр: переспів з Біблії («подражаніє») — один із улюблених жанрів поета; гімн Волі.
Тема: мрія поета про неодмінність повалення самодержавства і розбудову нового суспільства — трудящих.
Ідея: впевненість Т. Шевченка у святість божої правди, яка запанує на землі, віра у щасливе і вільне життя.
Основна думка: «Оживуть степи, озера, / І не верстовії, / Скрізь шляхи святії / Простеляться…»
Объяснение:
“Ісаія. Глава 35” композиція
Твір умовно можна поділити на 3 частини:
1 частина — Проголошення радості на землі, внаслідок Божої ласки.
2 частина — Воздаяння Всевишнього довготерпеливим:
а) «незрячі прозрять»; б) «німим отверзуться уста»;
в) «і дебрь… — пустиня неполита… прокинеться»;
г) «веселі ріки потечуть, а озера… поростуть … оживуть».
3 частина — Радість трудящих з приводу отримання ними волі.