Складний план
І розділ. Лебеді принесли весну й життя.
1. Лебеді пролітають на хатою.
2. Дивна казка в дитячих очах.
3. Принесли лебеді на крилах життя.
4. Золоті ключі в сонця.
5. Дивлюсь на босі посинілі ноги.
6. Спогади про ковзанку.
7. Покарання за розбиті ночовки.
8. Михайлик іде до церкви.
9. Образ про страшний суд.
10. Незвичайна однокрила качка.
11. Бажання Михайлика.
12. Дядько Себастіян на порозі.
13. Лист від батька.
14. Дядько Микола до прочитати.
14. Мати дає Михайликові свої чоботи.
15. Хлопець прямує весняною вулицею.
16. Заслужена слава діда Дем'яна.
17. Бідування дядька Миколи.
18. Тато живий і здоровий!
19. Прогулянка лісом з Петром Шевчиком.
20. Ніжна голівка підсніжника – це весна.
ІІ розділ. Гарбузове насіння від Михайлика.
1. «Може, з нього й буде якийсь толк».
2. Михайлик «самотужки навчився читати».
3. Шанобливе ставлення до орачів.
4. Світло каганця допомагає читальнику.
5. Новий день проганяє темінь.
6. Саморобний каганець Михайлика.
7. П'ять крашанок за «Три торби реготу».
8. Хитрування та прибіднення батьків Гиви.
9. «Справжня Гивина кумерція не до Чотири склянки насіння за «Пригоди Тома Сойєра».
11. «Бабське чаклування» над насінням.
12. Дядько Стратон – колишній міністр.
13. Гарбузове насіння з маминих вузликів.
14. Жебраки з Херсонщини.
15. Дві склянки насіння голодному хлопчикові.
16. Казки за решту гарбузиння.
17. Повні кишені щавлю.
18. Дід дарує вітряка Михайликові.
19. Мамина похвала синові за добрий вчинок.
ІІІ розділ. Знайомство з Любою.
1. Літо пішло городом.
2. Попова наймичка Мар'яна прийшла в гості.
3. Черешні в дядька Якима.
4. Сон дівчини.
5. Пригода на ярмарку.
6. Знайомство з Любою.
7. Похвала за гарні черешні.
8. «День завтра буде як золото».
9. Спогади про життя діда з бабою.
10. Літо, схоже на Мар'яну.
ІV розділ. Добре сміється той, хто сміється останнім.
1. Бабине літо.
2. Розмова з пастушком Петром.
3. Наймитування Мар'яни у попів.
4. Зустріч з дідом Терентієм.
5. У гості до Мар'яни.
6. Книга на чужій мові.
7. За книгою до поповича.
8. Спогади про продаж корівчини задля навчання.
9. Велемудра наука в «Космографії».
10. «Падуча до влади» в Гаврила Шевка.
11. Розмова Шевка з Юхримом Бабенком.
12. Полісовщики Артем і Сергій принесли зброю.
13. Втеча сторожа.
14. Біля будинку дядька Себастіяна.
15. Прохання розтолкувати книгу.
16. «Добре сміється той, хто сміється останнім».
V розділ. Пророчі слова дядька Себастіяна.
1. «За спання не купиш коня».
2. Смачний гарячий підпалок.
3. Нетерпляче чекає конячка.
4. «Отак і живи, хлопче, з радістю!».
5. Відлітають у вирій птахи.
6. Михайлик назбирав гриби.
7. Юхрим Бабенко пропонує обмін.
8. Гриби для дядька Себастіяна.
9. Зустріч з попівським фірманом Антоном.
10. Розмова про шахи з поповичем.
11. Вискочив з «Тарасом Бульбою» в руках.
12. «Почитаємо розумну книгу вдвох».
13. Розмова з дядьком Себастіяном.
14. «Мій перший добрий пророче».
VІ розділ. Характеристика для Юхрима Бабенка.
1. Читання в комбіді.
2. Бандит Порфирій здає зброю.
3. Як Порфирій пристав до банди.
4. «Іди додому! От і все моє казання!»
5. Юхрим Бабенко пише донос на Себастіяна.
6. Перша комісія у селі.
7. Амністія дана владою.
8. Самогон для лікарні.
9. Себастіян дає характеристику Юхримові.
VІІ розділ. Зоря іде — долю веде (смерть дідуся та бабусі).
1. Осінні високі зорі.
2. Михайлик з дідусем повертаються із Майданів
3. Зустріч з вершниками.
4. «Внука …неодмінно посилайте до школи».
5. Дідова обіцянка про школу.
6. Нарешті приїхали додому.
7. Думки про школу.
8. Смерть дідуся.
9. Бабуся прощається зі світом.
VІІІ розділ. Приїзд батька та продовження навчання.
1. Журба наболілої дитячої душі.
2. Мама втішає сина.
3. Зустріч Михайлика з Любою.
4. Розповідь дівчинки про сестричку, школу.
5. Знову навідались у загороду.
6. Тепла розмова до надвечір'я.
7. Інші можуть дражнити.
8. Зустріч з батьком.
9. «Завтра до школи поведу».
10. Сусідські розмови у хаті.
11. Учителька перевіряє знання хлопця.
12. Здібного школяра записують в другу групу.
13. Рецепт приготування чорнила.
14. Сніг за вікном.
15. Батько носить безчобітного сина до школи.
16. «Справжнісінькі чоботята» для сина.
ІX розділ. «Летять лебеді … над моїм життям».
1. Михайлика перевели в третю групу.
2. Хлопець взявся писати п’єсу.
3. Чутки по селу про «тіатри».
4. Реквізиція для театрального реквізиту.
5. Село чекає виставу.
6. За що купити квитка?
7. Бовтуни в курячих гніздах.
8. Загороджений вхід.
9. Омелько зник у дверях.
10. Пустіть мене дядьку, в театр.
11. До дядька Себастіяна.
12. Заповітна контрмарка.
13. Серед друзів під сценою.
14. Вистава почалася.
15. П’єса пройшла успішно.
16. Михайлик читає п’єси.
17. Важко бути драматургом в десять років.
18. Осяйна Мар'яна на порозі хати.
19. «Та так учися, щоб усі знали».
20. Мар'янине весілля.
21. «Лебеді летять…над моїм життям!»
Объяснение:
Дитячі літа є своєрідною психологічною основою для багатьох митців. Недарма кажуть, що вони — найсвітліші в людському житті. Це час щирості та довіри, нескінченного пізнавання світу. Біографічні відомості про дитячі літа М. Стельмаха, а також повість "Гуси-лебеді летять" підтверджують ці міркування. Маленький хлопчик Михайлик — великий мрійник. Коли дідусь каже, що сонце відмикатиме землю золотими ключами, йому стає страшно — а раптом сонце загубить ключі. Коли лебеді летять над селом, йому здається, що від лопотіння їхніх крил лунає дзвін. У цьому виявився талант головного героя сприймати світ поетично й образно. Чому ж він був такий?
Безумовно, згадується матуся Михайла Стельмаха, Ганна Іванівна. Вона добра, ласкава, невтомна трудівниця. Саме ця українська жінка навчила свого сина любити кожну травиночку, милуватися росою вранці та заходом сонця ввечері. Як не згадати з цього приводу епізод із насінням. Михайлик повівся як благородна людина, допомігши голодній жінці з дитиною. Він віддав їм своє насіння. Мати не журила його, а навпаки, схвалила цей вчинок, бо прагнула навчити сина допомагати людям, бути уважним до горя інших.
А скільки доброго зробили для Михайлика батько, дід Дем'ян, дядько Микола, якого прозвали Бульбою, бабуся, яку він дуже любив. Його дитинство було сповнене незвичайним, романтичним, казковим світом. І кожен із нас зможе побачити перед собою образи простих, добрих, Щирих трударів, серед яких пройшли дитячі роки малого Михайлика.
Ставши дорослим, Михайло Панасович був добрим батьком для свого сина та дочки, ростив їх у любові, розповідав про все те, що так любив із дитинства, тому, мабуть, молодому поколінню так подобаються твори цього письменника. Світ людей, яких змалював Михайло Стельмах, дуже сподобався і мені. Часом здається, що я теж живу серед чудової природи Вінничини. відчуваю запах квітів, вслухаюсь в "бентежні звуки далеких звонів", що їх струшують на землю з високого піднебесся оті казкові гуси-лебеді, повертаючись навесні з далекого вирію.
Объяснение:
Чи доводилося тобі мати якусь пригоду? Як вона закінчилася? Чи запам’яталася? Чому? Було в ній щось незвичайне, казкове, що викликало піднесення і радість, як під час свята? Чи відчувався коли-небудь потяг до нового, загадкового, прекрасно-звабливого? На твій погляд, такого багато довкола?
Піднесений, емоційний стан людини називається романтичним. Життя без пригод, без романтичного було б нецікавим, буденним, нагадувало би біг на місці. Це те саме, що не мати свят.
Тому рано чи пізно кожна людина прагне вирватися за межі звичного і повсякденного.
Світова література, частиною якої є й українська, має багато творів, у яких описано різні неймовірні пригоди, передано романтичний настрій героїв. Незвичайні події в них швидко змінюють одна одну, герої потрапляють у непрості, випробувальні ситуації, перед ними виникають перешкоди, які вони долають, перемагають зло і несправедливість. Це пригодницькі твори.
До них належать фантастичні й романтичні повісті, детективи.
Пригадай ті, які вивчалися на уроках зарубіжної літератури, – Ж. Верна, М. Твена, Д. Дефо, А. Ліндгрен, Дж. К. Роулінг… Поміркуй, чим саме вони запам’яталися, чи піднімали тобі настрій? В українській літературі також є чимало пригодницьких, романтичних творів.
Спеціально для дітей їх написали сучасні письменники В. Близнець, Я. Стельмах, В. Нестайко, Ігор Калинець, Ірина Калинець, Ю. Винничук, М. та С. Дяченки та ін. Зверни увагу: вони значно більші за обсягом, ніж оповідання, в них діє більше героїв, особливо другорядних, послідовно описуються важливі фрагменти їхнього життя, цікаві пригоди. Такі риси прикметні для епічного жанру – повісті.
Пригодницький твір – епічний твір, у якому описуються незвичайні або небезпечні події, сюжет розвивається швидко, інтригуюче, діють сильні, яскраві герої.
Повість – середній за обсягом прозовий твір, у якому йдеться про певні важливі події життя, пригоди одного або кількох персонажів.