Такова воля человеколюбца-Бога о Своем творении: во все времена и лета заботится Он о роде человеческом и дарует ему полезное. Ожидая нашего покаяния, наводит Он на нас иногда голод, иногда рати за межусобные распри властелина. Этим Владыка наш направляет человеческое нерадение к добродетели, напоминая суть неподобных дел, ибо делающие злые и неподобные дела преданы будут злым и немилостивым властелинам за грехи свои, но и те не избегутсуда: суд бывает без милости тому, кто сам не творит милости.Произошло это во дни княжения Святополка в Киеве. Много насилий делал людям Святополк, без вины искоренил до основания семьи многих знатных людей и имение у них отнял. И за то попустил Господь взять поганым силу над ним: и много тогда было войн с половцами. К тому же были в те времена усобицы и голод сильный, и во всем была скудость великая в Русской земле.В те дни пришел некий человек из Смоленска к игумену Иоанну, желая стать иноком; игумен постриг его и назвал Прохором. Став черноризцем, Прохор предал себя на послушание и такое безмерное воздержание, что отказался даже от хлеба. Он собирал лебеду, растирая ее своими руками, делал из нее хлеб и этим питался. И заготовлял он себе ее на год, а на следующее лето собирал новую, и так довольствовался он лебедой вместо хлеба всю жизнь свою.И Господь, видя терпение его и великое воздержание, превратил ему горечь ту в сладость, и была ему радость после печали, по сказанному: «Вечером водворяется плач, а наутро радость». И ради этого прозвали его Лебедником, потому что, как сказано выше, никогда он не вкушал ни хлеба, кроме просфоры, ни овощей никаких, ни напитков, но только лебеду и воду. И не роптал он никогда, но всегда служил Господу с радостью. И не страшился он никогда никаких бед, потому что жил, как птица: не приобретал ни сел, ни амбаров, где бы хранить добро свое. Он не говорил, как тот Богач: «Душа! много добра лежит у тебя на многие годы: ешь, ней, веселись!» Не имел он ничего, кроме лебеды, да и ту приготовлял только на один год, говоря себе: «Человече! В эту ночь возьмут от тебя душу твою ангелы, так кому же останется приготовленная тобой лебеда?» Он на деле исполнил слово Господа, который сказал: «Взгляните на птиц небесных: они не сеют, не жнут, не собирают в житницы, и Отец ваш Небесный питает их». Подражая им, преподобный Прохор легко проходил путь до того места, где росла лебеда, и оттуда на своих плечах, как на крыльях, приносил ее в монастырь и приготовлял себе в пищу: на непаханой земле несеяный хлеб был ему.Настал великий голод, и смерть из-за голода нависла над всеми людьми; блаженный же продолжал дело свое, собирая лебеду. Увидев его, собирающим лебеду, один человек и сам стал собирать лебеду для себя и для домашних своих, чтобы пропитаться ею в голодное время. Блаженному же тогда пришлось гораздо больше собирать лебеды на пищу, и принял он на себя в те дни еще больший труд: собирая это зелье и, как я уже говорил, растирая его своими руками, делал из него хлебы и раздавал их неимущим и от голода изнемогающим. Многие приходили к нему в это голодное время, и он всех оделял этими хлебами, и сладкими, как с медом, казались они всем; и никому так настоящего хлеба не хотелось, как руками этого блаженного приготовленного из дикого зелья. И если он сам давал с благословением, то светел, и чист, и сладок бывал его хлеб; если же кто брал тайком, то оказывался хлеб горек, как полынь.
Чудова країна розташувалася в самому серці Європи. Широкі лани, зелені луги, щедра та плодюча земля, всім багата Україна. Але ця красуня з непростою долею. Де б я не був, але душа болить за рідну Україну. Так склалося, що моя країна отримала незалежність лише в 1991 році. До цього її розтягували на шматки сусідні держави, багато з яких вже не існують на карті світу. Розділена, скривавлена та слабка вона все ж набула таку жадану незалежність. За роки незалежності українці затвердилися як самостійна нація. Великими темпами розвивалася українська мова. Після отримання незалежності українська культура вийшла на новий рівень, а українську мову почали впізнавати у всьому світі. Сьогодні настав для України нелегкий час. Такі бажані території держави можуть вийти зі складу України. Як свідомий громадянин я розумію, що цей складний етап в історії, цілісність країни може не пережити. Тяжко усвідомлювати, що в цей період страждає певна частина співгромадян. Вони не мають можливості працювати, відводити дітей до школи і жити в мирі та злагоді. Незважаючи на тяжкий час громадяни України об’єднуються та влаштовують гуманітарні центри до Ми українці і тільки всі разом зможемо перемогти усі знегоди. Дуже сумно, що економічний стан країни теж знизив свої показники. Передові підприємства Сходу стали смачним шматком для сусідніх держав. Економічний потенціал України складно розкрити в таких складних умовах. Щоб покращити стан держави, потрібно багато та плідно працювати. Саме від кожного громадянина залежить отримання заробітних плат лікарів та вчителів, забезпечення людей похилого віку пенсіями та до соціально незахищеним категоріям громадян. Наша країна одна з найпривабливіших країн Євразії. Існує така мудрість, що тільки найсильнішим даються тяжкі випробування. Пройшовши одне з таких, наша нація ще більше окріпне, а державність України загартується на віки.
Наша країна — це мелодійна мова і сумна пісня. Сумна, бо багато довелося пережити народові, але не втрачали і не втрачають оптимізму справжні сини і дочки України.
Ми маємо всі підстави пишатися своєю славетною історією. Бо мали легендарних героїв, мужньо боролися з безкінечними нашестями чужинців на рідну землю. Відроджувалися з пожарищ і руїн, плекаючи та несучи далі незгасимий вільний дух народу.
В українців нелегка, але дуже давня історія. Адже ще шість тисяч років тому починалася Україна з трипільської культури і потім поступово формувалась державність. І не вина, а трагедія українців втому, що постійно хтось намагався знищити зачатки їхньої держави. А нашим славним воїнам доводилося постійно боротися, своєю кров'ю поливати свою ж землю. І це при тому, що українці за характером народ миролюбний, працьовитий.
Сталінські репресії та голодомори важким тягарем лягли на плечі на-роду. Але і в ті важкі часи звучало пломенисте слово патріотів своєї землі. Ніщо не могло його зламати!
Тому так важко бачити сьогодні байдужість людей. Дійсно, на шляху розвитку молодої держави дуже багато труднощів. Але їх можна подолати тільки разом. В єдності наша сила!
