Люди - це творіння, які прагнуть до любові, теплих дружніх стосунків та спокійного життя. Всім нам подобаються подарунки, ласкаві обійми та лагідні слова. Як добра мати любить своє маля, як чоловік кохає жінку, як онуки поважають дідусів? Всім серцем! Тому маля дивиться на свою матусю ніжними оченятками, а жінка прагне зробити життя свого чоловіка щасливим, а дідусь навчить онуків усьому, що знає сам.
З цьго зрозуміло, що добро відображається миттєво як у дзеркалі. Та якщо ми почнемо дарувати добро друзям, учням з іншого класу, сусідам, то дуже скоро чиясь посмішка зможе зугріти й наше серце :)
У поезії «Страшні слова коли вони мовчать…» НЕМАЄ → персоніфікації
Оксиморон → слова мовчать
Епітети → страшні слова; безсмертний дотик
Антоніми → почав – завершив