Художня література є одним з найбільш важливих інструментів для всебічного гармонійного розвитку особистості. За до художніх образів людина отримує можливість пізнати світ у всіх його проявах, і це при тому, що в реальному житті вона може навіть ніколи не відчути і не пережити того, що прочитала в книгах. В силу багатьох причин ми не можемо приймати безпосередню участь у всіх видах діяльності, а це означає, що художня література в житті людини відіграє найважливішу роль в якості своєрідної форми пізнання реальної дійсності.
Художня література сприяє глибокому і цілеспрямованому літературному розвитку особистості, це необхідна умова становлення культури людини, яка самостійно будує своє життя і відповідає за свої вчинки перед своєю совістю і людьми. Це можна розцінювати як вклади в банках. Спочатку кладемо на депозит гроші і потім знімаємо з відсотками. З літературою відбувається трохи схоже. Кладемо собі на депозит прочитані літературні твори, а потім використовуємо свою начитаність в найрізноманітніших ситуаціях. Читання художньої літератури сприяє придбанню навичок різних переживань, емоційних і душевних, пов'язаних зі сприйняттям творів різних авторів, історичних епох, жанрів і стилів. У людини виробляються стійкі пріоритети, вона реалізує свої уподобання, прихильності в широкій мережі мистецьких творів світової культури. Прихильність людини до певного жанру художньої літератури та до певних авторів може сформуватися ще в дитячому віці, після прочитання казок та творів для дітей.
У процесі читання творів художньої літератури у людини розвивається мова, збагачується словниковий запас, уточнюється і активується її словник на основі формування конкретних понять і уявлень, виробляється вміння чітко і ясно висловлювати свої думки в усній і письмовій формі. Все це відбувається завдяки тому, що класичні твори художньої літератури написані загальновизнаною літературною мовою з образним і точним, емоційним і зігрітим ліризмом, який найбільше відповідає особливостям людського сприйняття.
Художня література сприяє формуванню у людини правильних моральних уявлень і виховує в неї позитивні почуття і емоції. Людина починає усвідомлювати ставлення оточуючих до себе і формувати відповідне ставлення до оточуючих, у неї складається уявлення про добро і зло, справедливість і несправедливість, ввічливість і грубість, скромність і нахабство, щедрість і жадібність. З книг людина може почерпнути безліч позитивних прикладів, на які слід рівнятися у своєму подальшому житті.
Художня література є ще й потужним інструментом естетичного виховання. Читаючи книги, людина розуміє силу художнього слова автора, починає відчувати повагу до творчості письменника, який зумів у своєму творі глибоко і яскраво розкрити образи різних людей, їх внутрішній світ і взаємини. Дуже часто книги, прочитані в дитинстві, запам'ятовуються людиною на все життя, оскільки саме в дитячому віці емоційні переживання найбільш сильні. У дитячому віці, завдяки злиттю естетичного та емоційного сприйняття художніх творів, починає формуватися духовна складова особистості людини, і упускати таку можливість неможна ні в якому разі.
Читання і адекватне сприйняття художніх творів вирішує відразу три завдання. По-перше, розширюється і поглиблюється кругозір людини, збагачуються її знання і емоції. По-друге, за до книг посилюється виховний вплив. По-трете, книги сприяють збагаченню і розвитку мови.
Мої роздуми над твором В. Дрозда «Білий кінь Шептало». «Супроти вітру довго не пробіжиш і розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись в душі вільнім, аніж бути скореним насправжки». З точки зору композиції, логічніше було почати твір якимось вступом, можливо, розповіддю про біографію письменника чи про літературний процес того часу. Але я відразу виніс на початок свого твору тезу, яка не дає мені спокою. Перш ніж ми почали обговорювати цей твір у класі, ми встигли обмінятися враженнями з іншими учнями. Я зі здивуванням дізнався, що більшість з них сприймає новелу про коня Шептала як новелу про життя тварини, тобто буквально, прямолінійно, якщо не сказати — надто буквально. Але мені здалося, що цей твір символічний і зовсім не про тварину в ньому йдеться. Я вважаю, що за образом Шептала стоїть глибока алегорія. Шептало — уособлення людської душі, її вагань та поневірянь: прагнення волі чи підкорення силі обставин? Протест чи конформізм? Цитата, винесена мною на початок твору, спричинила глибокі й серйозні роздуми. Але, чи не вперше, я не маю категоричного судження, впевненої власної позиції. Тож я нічого не стверджуватиму, але спробую подумати просто в цьому творі. Є проблеми, про які ти б ніколи й не замислився: якісь конкретні реальні речі до часу видаються важливішими. Але отак, майже випадково, зіткнувшись із цим, я не можу лишитись осторонь... Головний герой новели (дивно говорити так про тварину, але його непроста душа, сповнена цілком людських переживань та вагань, дає нам таке право) наприкінці твору таки повертається до свого хазяїна Степана. Втеча на волю видається нібито стихійною дією, він радий ткнутися мордою в руки Степана, не боїться й майбутніх сварок чи навіть ударів. Мені було боляче це читати. Це не історія про безмежну довіру тварини до людини чи щось таке, а історія про викривлення, приручення гордої красивої душі. Принаймні така моя думка. Це історія підкорення, навіть поневолення. 1 якщо спочатку це поневолення було тільки формальним, то наприкінці воно стало остаточним, бо неволя — не жердини, з яких складається загорожа, неволя — всередині... Те саме з людиною. Не в змозі надалі чинити опір, людина думає, що «розумніше до часу прикинутися скореною, лишившись в душі вільною, аніж бути скореною насправжки». Але де ж гарантія, що роль, маска не стане сутністю, шо дух волі не загубиться, не вивітриться? То як? Краще удати з себе скореного? Чи треба бігти проти вітру проти течії? Це не питання відірваної від життя філософії, це питання світогляду, життєвої позиції, питання нагальне, якщо можна так сказати... Скільки разів ми ставимо його собі, але ніколи не доходимо до широкого узагальнення. Таке узагальнення підказав мені твір Володимира Дрозда. Поки що я не маю повної, остаточної відповіді на це питання, але шукатиму її і не полишу своїх роздумів на півдорозі... Вийшло так, що в моєму творі значно більше питань, аніж відповідей. На жаль чи на щастя, в житті теж значно більше питань, аніж відповідей. Я схиляюсь до позиції опору, протесту, боротьби. І тут ховається небезпека: чи не виллється це все у звичайний максималізм, загальне заперечення, боротьбу всіх проти всіх? От... І знов питання. Важко дати відповідь за такий короткий проміжок часу, у такому короткому творі. Нелегко й взагалі знайти ці відповіді. Твір В. Дрозда незвичайний, він вражає своєю глибиною і не залишає байдужим. Я сподіваюсь, шо, перечитавши його ще раз, я осягну більше, відкрию, можливо, приховані підтексти. Сподіваюсь, що хоча мої роздуми й не принесли поки що бажаного результату, але її думки та почуття, що їх викликав у мене твір «Білий кінь Шептало» Володимира Дрозда, до мені колись краще зрозуміти себе, розібратися в певних життєвих ситуаціях.
Художня література є одним з найбільш важливих інструментів для всебічного гармонійного розвитку особистості. За до художніх образів людина отримує можливість пізнати світ у всіх його проявах, і це при тому, що в реальному житті вона може навіть ніколи не відчути і не пережити того, що прочитала в книгах. В силу багатьох причин ми не можемо приймати безпосередню участь у всіх видах діяльності, а це означає, що художня література в житті людини відіграє найважливішу роль в якості своєрідної форми пізнання реальної дійсності.
Художня література сприяє глибокому і цілеспрямованому літературному розвитку особистості, це необхідна умова становлення культури людини, яка самостійно будує своє життя і відповідає за свої вчинки перед своєю совістю і людьми. Це можна розцінювати як вклади в банках. Спочатку кладемо на депозит гроші і потім знімаємо з відсотками. З літературою відбувається трохи схоже. Кладемо собі на депозит прочитані літературні твори, а потім використовуємо свою начитаність в найрізноманітніших ситуаціях. Читання художньої літератури сприяє придбанню навичок різних переживань, емоційних і душевних, пов'язаних зі сприйняттям творів різних авторів, історичних епох, жанрів і стилів. У людини виробляються стійкі пріоритети, вона реалізує свої уподобання, прихильності в широкій мережі мистецьких творів світової культури. Прихильність людини до певного жанру художньої літератури та до певних авторів може сформуватися ще в дитячому віці, після прочитання казок та творів для дітей.
У процесі читання творів художньої літератури у людини розвивається мова, збагачується словниковий запас, уточнюється і активується її словник на основі формування конкретних понять і уявлень, виробляється вміння чітко і ясно висловлювати свої думки в усній і письмовій формі. Все це відбувається завдяки тому, що класичні твори художньої літератури написані загальновизнаною літературною мовою з образним і точним, емоційним і зігрітим ліризмом, який найбільше відповідає особливостям людського сприйняття.
Художня література сприяє формуванню у людини правильних моральних уявлень і виховує в неї позитивні почуття і емоції. Людина починає усвідомлювати ставлення оточуючих до себе і формувати відповідне ставлення до оточуючих, у неї складається уявлення про добро і зло, справедливість і несправедливість, ввічливість і грубість, скромність і нахабство, щедрість і жадібність. З книг людина може почерпнути безліч позитивних прикладів, на які слід рівнятися у своєму подальшому житті.
Художня література є ще й потужним інструментом естетичного виховання. Читаючи книги, людина розуміє силу художнього слова автора, починає відчувати повагу до творчості письменника, який зумів у своєму творі глибоко і яскраво розкрити образи різних людей, їх внутрішній світ і взаємини. Дуже часто книги, прочитані в дитинстві, запам'ятовуються людиною на все життя, оскільки саме в дитячому віці емоційні переживання найбільш сильні. У дитячому віці, завдяки злиттю естетичного та емоційного сприйняття художніх творів, починає формуватися духовна складова особистості людини, і упускати таку можливість неможна ні в якому разі.
Читання і адекватне сприйняття художніх творів вирішує відразу три завдання. По-перше, розширюється і поглиблюється кругозір людини, збагачуються її знання і емоції. По-друге, за до книг посилюється виховний вплив. По-трете, книги сприяють збагаченню і розвитку мови.