Митько – балакучий, запальний, веселий мрійник. Він у всьому знаходить щось цікаве, вигадує різноманітні пригоди. Митько дуже наполегливий, він готовий довго и старанно добиватися своєї мети. Він довго і аргументовано вмовляє батьків Сергія, щоб вони дозволили йому поїхати до села, весь час домовляється з бабусею. Наприклад, аргумент для батьків Сергія: «— Невже ви хочете… щоб ваш син, а заодно і його найкращий приятель ціле літо нудились у місті, де все кругом — і пилюга, і розжарені спекотні вулиці — навіває сумні думки і сприяє передчасному старінню наших організмів?»
Митько часом хитрує: видає за свій гербарій свого брата, забирає задля засідки курку у своєї бабусі, обманює діда Трохима, без відома батьків бере з дому клейонку. Але для всіх бешкетувань він знаходить переконливе виправдання : «А коли дощ піде, та ми позастуджуємось, та запалення легенів підхопимо? То що батькам краще — наше здоров’я чи якась там нікчемна клейонка?»
Відповідь:
У творі Наймичка розповідається про важку жіночу долю. Наша героїня знаходить у собі сили все життя долати страшенні муки, не спокушається до самогубства, а підкоряється Божій волі. Вона відкидає свого позашлюбного сина бездітним заможним селянам і через рік проситься до них у найми, щоб бути поруч зі своїм сином, який стає змістом її життя. Трагедія Ганни передусім у тому, що вона мусить приховувати свої почуття від рідного сина , а отже насичена позбавлена справжнього жіночого щастя. В останньому розділі поеми : Ганна боїться померти не дочекавшись сина з чумакування в далеких краях. І все ж таки героїня дочекалася Марка й розкрила йому таємницю.
"Наймичка- це ніби старша сестра Катерини, яка свій гріх спокутує не під льодом, а в тихій, святій самопожертві. Апофеоз материнської любові , один із найгарніших малюнків української жінки, твір , писаний у євангельському настрої, без злості, злоби, без усякого людського гріха."- казав Б.Лепкий
Пояснення: