М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Твiр на тему: "Мій улюблений літературний герой" (Творчiсть Л.Костенко, В.Симоненка, М.Павленко, Л.Понамаренко)

👇
Ответ:
kuralova200
kuralova200
08.08.2020

Костенко Ліна Василівна народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві на Київщині. Друкуватися почала в шістнадцятирічному віці. Видала українською мовою поетичні книжки "Проміння землі" (1957), "Вітрила" (1958), "Мандрівки серця" (1961), "Над берегами вічної ріки" (1977), "Маруся Чурай" (1979), "Неповторність" (1980), "Сад нетанучих скульптур" (1987), "Вибране" (1989), а також збірку віршів для дітей "Бузиновий цар" (1987). Твори Ліни Костенко перекладалися багатьма мовами народів СРСР і зарубіжних країн.Російською мовою видана книжка "Лучи земли" (1960), сербохорватською— "Скіфська баба" (1981), чеською— "Над берегами вічної ріки" (1987).Зовсім юна поетеса багато пише. Вірші немов самі народжуються з її схвильованої душі.

Мені дуже подобається ця поетеса

4,5(45 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Grelil55
Grelil55
08.08.2020
 

Що на Чорному морі,
На камені біленькому,
Там стояла темниця кам’яная.
Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,
Бідних невольників.
То вони тридцять літ у неволі пробувають,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.
То до їх дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Приходжає,
Словами промовляє:
«Гей, козаки,
Ви, біднії невольники!
Угадайте, що в нашій землі християнській за день
тепера?»

Що тоді бідні невольники зачували,
Дівку-бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
По річах познавали,
Словами промовляли:
«Гей, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко!
Почім ми можем знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера?
Що тридцять літ у неволі пробуваєм,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм,
То ми не можемо знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера».
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачуває,
До козаків словами промовляє:
«Ой, козаки,
Ви, біднії невольники!
Що сьогодні у нашій землі християнській великодная
субота,
А завтра святий празник, роковий день великдень».
То тоді ті козаки теє зачували,
Білим лицем до сирої землі припадали,
Дівку бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
Кляли-проклинали:
«Та бодай ти, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко,
Щастя й долі собі не мала, Я
Як ти нам святий празник, роковий день великдень
сказала!»
То тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачувала.
Словами промовляла:
«0й, козаки,
Ви, біднії невольникиі
Та не лайте мене, не проклинайте,
Бо як буде наш пан турецький до мечеті від’їжджати,
То буде мені, дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати;
То буду я до темниці приходжати,
Темницю відмикати,
Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати».
То на святий празник, роковий день великдень,
Став пан турецький до мечеті від’їжджати,
Став дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати.
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Добре дбає,—
До темниці приходжає,
Темницю відмикає,
Всіх козаків,
Бідних невольників,
На волю випускає
І словами промовляє:
«Ой, козаки,
Ви, біднії невольники!
Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте,
Тільки я вас, одного города Богуслава
не минайте,
Моєму батьку й матері знати давайте:
Та нехай мій батько добре дбає,
Грунтів, великих маєтків нехай не збуває,
Великих скарбів не збирає,
Та нехай мене, дівки-бранки,
Марусі, попівни Богуславки,
3 неволі не викупає,
Бо вже я потурчилась, побусурменилась
Для роскоші турецької,
Для лакомства нещасного!»
Ой визволи, може, нас, всіх бідних невольників
3 тяжкої неволі,
3 віри бусурменської,
На ясні зорі,
На тихі води,
У край веселий,
У мир хрещений!
Вислухай, боже, у щирих,
У нещасних молитвах
Нас, бідних невольників!
4,5(18 оценок)
Ответ:
ЯНА1234598765
ЯНА1234598765
08.08.2020
Мне кажется, я довольно-таки общительный человек. У меня очень много друзей. Вместе с ними мы ходим гулять, делаем уроки и играем. Но мой лучший друг – это мой одноклассник Данил.

     Мы с Данилом дружим с самого первого класса. Уже тогда нам нравилось общаться друг с другом, мы вместе делали уроки, ходили друг к другу в гости, гуляли. В школе нас считают друзьями - не разлей вода.

     Данил очень общительный человек. Он легко может заговорить даже с незнакомым человеком. Также, он, мне кажется, очень умный. В школе он получает самые лучшие оценки. Иногда мы делаем вместе домашнюю работу друг другу.

     У нас, безусловно, есть общее хобби, которое и объединяет нас. Это – спорт. Я с самого первого класса серьезно занимался лыжами. Меня часто ставили на соревнования. Данил также, в отличие от многих других, хорошо катается на лыжах. Поэтому зимой мы обычно вместе ходим кататься в лес или на соседний стадион. Летом мы также проводим целые дни на стадионе, играя в футбол с соседними ребятами.

       Я считаю, что Данил – это мой лучший друг. И не только потому, что у нас есть общие увлечения, но и потому, что я ему доверяю. Он никогда не предаст меня и не променяет на другие увлечения. Если бы нас с Данилом разлучили, мне было бы очень грустно.

4,8(30 оценок)
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ