М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Запишіть у зошити жанр, тему, ідею новели та символи, які зустрічаємо у творі Рюноске Акутагава "Павутинка"

👇
Ответ:
bitvazat
bitvazat
05.01.2020

Жанр: Філософська новела (твір короткий за обсягом,  має одного головного героя – Кандату; розповідається про два епізоди з його життя; сюжет твору  напружений: читач весь час очікує, чи дістанеться Кандата раю; фінал  несподіваний. Автор порушує важливі питання людського буття – сенс життя, місце в ньому милосердя та гуманізму, відповідальності за свої вчинки)

Тема: протистояння добра і зла,   Будда дає шанс Кандаті вибратися з пекла.

Ідея: утвердження принципів гуманізму;  тільки добрі справи до досягти гармонії із собою, жити в добрі і злагоді зі світом; людина  несе відповідальність за кожний свій вчинок.

Символи: Будда – Добро, гармонія, умиротворення, моральний ідеал.

Лотос вважається в Японії священною квіткою, пов’язаною з буддизмом. Лотос символізує вчення Будди, утілюючи досконалість, мудрість, духовну чистоту, прагнення до моральної довершеності й просвітлення. Згідно з японською міфологією – Світове Дерево, що з’єднує три рівні світобудови: його корінь знаходиться в мулі (болоті), стебло – у воді, а листя і квітка – звернені до неба. Лотос нагадує про те, що в якому б середовищі не народилася людина й де б не перебувала, вона здатна досягти високого та світлого ідеалу. Адже Лотос починає рости на дні озера, у бруді й воді; він повільно росте вгору, а коли виходить на поверхню озера, перетворюється на чудову квітку. Тому ще одне символічне значення лотоса — це перемога краси й чистоти над брудом життя.

Вода, озеро  – початок і кінець усього сущого на землі, символ очищення душі й тіла, джерело життя. (Опуститися в озеро означає , з одного боку, смерть, а з іншого – зцілення і відродження)

Павук для японців (з позицій буддизму) – Великий Ткач, Творець світу, його центр; посередник між світами, простором і часом; символ мудрості; символ життя – пряде нитку Долі.

Павутина (з позицій буддизму) – символ сходження, підйому (синонімічні поняття – гора, хрест, драбина, дерево, ліана); нитка Доля, якою Великий Ткач (павук) прив’язує людей до павутини життя (минуле – теперішнє – майбутнє); символ скороминущості життя і плинності часу; спіраль, що уособлює собою творіння і розвиток; символ праведного життя, шлях до іння душі

Срібляста нитка – у східних філософіях це нитка, яка тримає життя людини.

Павутинка-нитка:

-на земному шляху Кандати лише одна добра справа;

-нитка долі, один кінець якої – в руках людини, інший – у владі вищої сили, провидіння;

-зв’язок між світами: рай – земля – пекло.

Річка Сандзунокава, Криваве озеро, Шпиляста гора, Кандата – зло, гріховність людини, розплата за злочинне життя на землі.

Ранок – початок нового, схід сонця, надія, переродження душі

Объяснение:

4,7(89 оценок)
Ответ:
alina06alina
alina06alina
05.01.2020

Жанр:Новела (філософська)

Тема:Будда дає для Кандати ще один шанс

Ідея:Треба вміти допомагати іншим

Головна думка: Існує справедливість і росплата прийде .

4,6(58 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
zhantonov2013
zhantonov2013
05.01.2020
У творі О.Довженка "Скарб" розповідається  про безтурботнне життя парубка Павлуся,про його легке дитинство ,про те,як його пестили матір і  батько ,і від цього він став лінивим і невмілим .через його забаганку поїсти меду  ,одного  разу померла Павлусева мати .Проте щастя переслідувало його .У господарсті його був лад,прибуток,знайшлася вірна і покірна і працьовита дружина,були хороші наймити .Все життя він тільки їв  та спав.
Якось на  свята зiбралася сільска молодь  йти шукати скарб. Вирiшили попросити Павла, щоб вiн пiшов iз ними "на щастя". Той не хотів i сказав, що як Бог дасть, то й у вікно вкине. Так і сталося. парубки хотіли розіграти його  вкинути йому у вікно дохлого хорта а виявилося, шо всередині його був захований скарб - золото.Так довіку жилося Павлу - безтурботно.
 люди  завжди замислювалися над тим, що таке щастя.  цей твір  показує, що бездiлля i ситiсть — це ще не щастя. Не може бути щасливою та людина,яка  безцiльно й безглуздо проживає свій вiк, недопомагає іншим  Хоч i таланило в усьому Павлусевi, але його  лінивого щастя мало хто б захотів.
4,6(27 оценок)
Ответ:
milanagorbovsk
milanagorbovsk
05.01.2020
Якось я сидів на лавці в затінку яблуні і розглядав малюнки у свіжих журналах. З хати вийшла бабуся і запитала: 
    — А листа від дядька Михайла нема? 
    — Нема, бабусю, — відповів я. — Зате аж п'ять журналів і цілу купу газет поштарка принесла. 
    Бабуся примостилася коло мене. Вона кінчиком хустини протерла скельця в окулярах, озброїла очі, взяла газету і промовила: 
    — Що там у білому світі робиться? 
    Я любив гати за старенькою, Коли та читала. її лице напружувалося, і тоді навіть на чолі і навколо очей розгладжувалися глибокі зморшки. Бабуся ставала якась урочиста, недоступна. 
    Несподівано до нас звідкись долинуло: "Пі-пі-пі! Ш-пі-пі!" 
    — Що це? — запитала бабуся, не відриваючи очей від газети. 
    — Не знаю, — відповів я і озирнувся. 
    Коли це знову: "Пі-пі-пі! Пі-пі-пі!" так жалібно. 
    Бабуся зняла окуляри і подивилася вгору, туди, де над хатою висіли електричні проводи. 
    — Глянь-но, — показала вона на дріт.
А там, вишикувавшись рядочком, сиділи молоденькі ластівочки. Аж семеро. 
    Сидять собі, крилечками махають, а як побачать батька-матір, то дзьобики розкривають. А ті підлітають до них і дзьоб до дзьоба — годують. 
    Довго ми любувалися пташками. Раптом бабуся до мене: 
    — Придивись-но, в тебе очі зіркіші, чи не горобчик коло ластів'ят примостився? Отой крайній, сьомий? Це він так кричить: "Пі-пі-пі"? 
    І справді, то був горобчик, молоденький. Він, як і ластів'ята, то махав крильми, то широко розкривав дзьоба, то безутішно верещав, то кидався назустріч чужим батькам. 
    Але, мабуть, старі ластівки швидко розпізнали непроханого гостя, бо весь час обминали його. 
    — Бач, таке мале, а вже хитре, — промовила бабуся. — Видно, голод — не пан, як скрутить, ще й соловейком заспіваєш. 
4,5(70 оценок)
Это интересно:
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ