Українська література: Приклади поширених звертаннь (3)

Приклади поширених звертаннь (3)

👇

Ответ:

gcgxbxh

22.01.2020

Мій Боже милий, як-то мало святих людей на світі стало! (Т. Шевченко). Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі,розвійтесь, як тихе зітхання! (І. Франко). Прощай, моя рідна, дорога Десно (О. Довженко). Знову, ластівочко-серце, ти вернулась... (П. Грабовський). Фантазіє, богине легкокрила, ти світ злотистих мрій для нас одкрила і землю з ним веселкою з’єднала (Леся Українка).

4,5(9 оценок)

Ответ:

ruzali4

22.01.2020

Зоре моя вечірняя, зійди над горою, поговорим тихесенько в неволі з тобою (Т. Шевченко).

Русявая, дай води напиться (Нар. творчість).

Кораблі! Шикуйтесь до походу! (В. Симоненко)

Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці! (Нар. творчість)

Благословенний будь, мій рідний краю! (Д. Павличко)

4,8(22 оценок)

Открыть все ответы

Ответ:

koblovalv

22.01.2020

Родился в семье зажиточного крестьянина-кузнеца; мать, Мария Кульчицкая, происходила из обедневшего русинскогошляхетского рода Кульчицких, гербаСас, была на 33 года моложе мужа. Первые годы детства описал в своих рассказах самыми светлыми красками. В 1865 году умер отец Ивана. Отчим, Гринь Гаврилик, внимательно относился к детям, фактически заменил мальчику отца. Франко поддерживал дружеские отношения с отчимом в течение всей жизни. В 1872 году умерла мать Ивана, воспитанием детей стала заниматься мачеха.

Учился сначала в школе селаЯсеница-Сольная (1862—1864), затем в так называемой нормальной школе при василианском монастыреДрогобыча (1864—1867). Окончив Дрогобычскую гимназию в 1875 году (ныне Дрогобычский педагогический университет), вынужден был зарабатывать на жизнь репетиторством. Из своего заработка выделял деньги на книги для личной библиотеки.

Во многих автобиографических рассказах Франко («Грицева школьная наука», «Карандаш», «Schönschreiben») художественно воссоздана атмосфера тогдашнего школьного образования с егосхоластикой, телесными наказаниями, моральным унижением учеников. По ним видно, насколько трудно было получать образование одарённому крестьянскому парню. Франко жил на квартире у дальней родственницы Кошицкой на окраине Дрогобыча, нередко спал в гробах, которые изготавливались в её столярной мастерской («В столярке»). Уже учась в гимназии, обнаружил феноменальные мог почти дословно повторить товарищам часовую лекцию учителя; знал наизусть всего «Кобзаря»; домашние задания попольскому языку нередко выполнял в поэтической форме; глубоко и на всю жизнь усваивал содержание прочитанных книг. Круг его чтения в это время составляли произведения европейских классиков, культурологические, исторические труды, популярные книги на естественнонаучные темы. В целом личная библиотека Франко-гимназиста состояла из почти 500 книг на различных языках. В это же время Франко начал переводить произведения античных авторов (Софокл, Еврипид); под влиянием творчества Маркиана Шашкевича иТараса Шевченко увлекся богатством и красотой украинского языка, начал собирать и записывать образцы устного народного творчества (песни, легенды и т. п.).

Осенью 1875 года стал студентом философского факультетаЛьвовского университета. Во время обучения материальную Франко оказывал Емельян Партицкий. Входил в русофильскоеобщество, которое в качестве литературного языка пользовалось «язычием». На язычии написаны первые произведения Франко — стихотворение «Народная песня» (1874) и длинный фантастический роман «Петрии и Довбущуки» (1875) в стиле Гофмана, опубликованные в печатном органе студентов-русофилов «Друг». Одним из первых, кто обратил внимание на творчество молодого Франко, был украинский поэт Кесарь Белиловский, который в 1882 году в киевской газете «Труд» опубликовал статью «Несколько слов о переводе гётевского „Фауста“ на украинский язык Иваном Франко»

4,4(72 оценок)

Ответ:

gfyfhh

22.01.2020

Багато чого ми сприймаємо, але не розуміємо по-справжньому: минули часи національного пригноблення, відтепер наш народ вільний і сам обирає свій шлях, ніхто вже не зазіхає на незалежність українців, минулися міжконфесійні конфлікти, — тепер кожен сам обирає собі віру й носить її в своєму серці… Але історичні пісні все одно не залишають нас байдужими! Готуючись до написання цього твору, я прочитав багато історичних пісень. Жодна з них не залишила мене байдужим. Боротьба із турецько-татарськими загарбниками, війни проти пригноблення нашої віри, боротьба проти соціальної несправедливості— все це відбивалось в моїй душі, поставало в уяві, хвилювало мене…

Мабуть, однією з моїх найулюбленіших історичних пісень є пісня про Устима Кармалюка — «За Сибіром сонце сходить,..». Славетний Устим Кармалюк постає в цій пісні українським Робіном Гудом:

З багатого хоч я й візьму — Убогому даю.
Отак гроші поділивши,
Я гріхів не маю.

Звісно, дії головного героя зараз назвали б протизаконними. Але й за тих часів хіба чиновники та пани діяли за законом, та й закон хіба не існував тоді лише на папері? Як справжній Робін Гуд, герой цієї пісні мав свій «кодекс честі»:

Зовуть мене розбійником.
Кажуть — розбиваю.
Ще ж нікого я не вбив,
Бо й сам душу маю.

Він воює не проти людей (адже всі люди браття, а вбивство — страшний гріх), а проти несправедливості, проти бідності простих людей, які не можуть вибратися зі злиднів, хоча й важко працюють.

Народ, вдячний Кармалюкові за його боротьбу, створив пісню про свого героя, залишивши його жити у сторіччях та народній пам’яті. На щастя, ті часи минулися. Звісно, і зараз світ не став справедливим та сповненим любові настільки, наскільки ми б цього прагнули, але кожна людина має всі можливості досягти того соціального становища, якого вона заслуговує відповідно до своїх інтересів, працездатності, особистих якостей. Вже не має значення, в якій родині ти народився (селян, робітників чи вчених), всі шляхи відкриті для того, хто хоче досягти поваги людей та певних матеріальних статків. Іноді я замислююсь над тим, чому одні історичні події відбулися, а інші — так і залишились нереалізованими. Можливо, діяльність героя народної пісні і його прагнення соціальної справедливості також мали велике значення для нас, його нащадків, котрі тепер живуть у вільній державі.

Судячи з тексту народної пісні, життя Устима Кармалюка важко назвати щасливим, його доля була трагічною, проте його самопожертва до багатьом людям вижити, пробуджувала у них віру в людей та у краще майбуття. Неможливо самотужки змінити й виправити несправедливий світ, але це не означає, що не варто пробувати, не варто спрямовувати свої сили на добрі справи! І ому завзята боротьба Кармалюка, оспівана в пісні «За Сибіром сонце сходить», інша захоплення й поваги. Я помітив, що історичні пісні українців часто не просто оповідають про історичні події, а й пробуджують у наших душах бажання самим робити добро, боротися проти несправедливості. Звісно, зовсім іншими методами, але все одно заради єдиної мети — добробуту, любові та справедливості.

4,6(48 оценок)

Это интересно:

Здоровье

10.07.2021

Голубые глаза: миф или реальность?...

Компьютеры-и-электроника

04.07.2022

Как удалить историю поиска в iPod Touch: шаги по настройке конфиденциальности...

Стиль-и-уход-за-собой

07.05.2020

Правильный выбор парика: все, что вам нужно знать...

Образование-и-коммуникации