Написати невеликий твір на одну з тем: 1. «Найзаповітніші мрії нашого Тараса». 2. «Доброта, чуйність – головні риси характеру справжньої людини». 3. „Уміти відчувати природу – величезний дар”.
Тарас Григорович Шевченко для нашого народу, для України, – це не просто поет чи художник. Він став ковтком свіжого повітря, ковтком натхнення, цілющим струмком посеред пустелі для багатьох поколінь. До нього йшли за благословенням: і незламні воїни, і освічені інтелігенти, і працьовиті селяни. Головною мрією славетного Кобзаря було безхмарне майбутнє для України, тому так сильно прагнули знищити його книжки можновладці, змусити мовчати Шевченка, заславши його далеко від дому….
Минули століття, зараз Україна – це незалежна держава, проте й досі непокоять сумніви: чи піднялися ми з кріпосницьких колін, чи навчилися жити без ката і чи робимо усе, що від нас залежить задля щасливого майбуття?
Шевченків ідеал людини й загалом майбутнього вимірюється добром, точніше – здатністю творити добро, чинити щось хороше кожного дня, не очікуючи нагороди чи похвал.
В останні Кобзареві роки думка про добро чимраз наполегливіше поєднується з думкою про працю, про роботящі руки й роботящі голови.
Найбільший заклик Шевченка до нас – життя у праці, невтомна, наполеглива робота і над собою, і на благо держави.
Тарас Шевченко – невичерпний і нескінченний. Його мрії про світле майбутнє для українського народу, для Батьківщини не є порожнім звуком для нас. Його заповіді про рятівну силу любові, про натхненну силу добра, про лікувальну силу праці можуть стати поштовхом для нас сьогодні. Ім’я Кобзаря вже вписано в історію нашу золотими літерами, від нас же зараз залежить, якими кольорами писатимуть нащадки про нас: темними барвами чи променистими!
Література, живопис, музика, скульптура, театр, кіно - всі ці види мистецтва спільні, виражають почуття.Поет чи письменник свої почуття старанно переносить у свої твори. Художник чи скульптор також втілює свої почуття у свій витвір мистецтва. Композитор свою радість, тривогу, надію вкладає в музику , а співак з почуттям виконує пісню, вкладаючи свою в неї душу. Некажучи вже про акторів театра і кіно , які просто вживаються в свою роль. Отже всі ці види мистецтва спільні між собою , бо виражають почуття.
Від початку твору вони виступають як представники старшого покоління,які черпають натхнення й життєву енергію зі зв*язку з землею.Обробка землі,доглядання за нею були невід*ємними складовими тогочасного життя селян.Цим характеризувалась їх працьовитість,уміння чесно заробляти на "хліб насущний".На відміну від своїх нащадків,Івоніка та Марійка місцями навіть фанатично віддані землі.Це підкреслюється багаточерговими епітетами,цитатами з твору.Таким чином,О.Кобилянська змалювала тогочасне селянство як уособлення життєвої мудрості. (складала самостійно,тому сміливо можеш використовувати для написання творів чи виссловлення власної думки щодо цього твору).
Тарас Григорович Шевченко для нашого народу, для України, – це не просто поет чи художник. Він став ковтком свіжого повітря, ковтком натхнення, цілющим струмком посеред пустелі для багатьох поколінь. До нього йшли за благословенням: і незламні воїни, і освічені інтелігенти, і працьовиті селяни. Головною мрією славетного Кобзаря було безхмарне майбутнє для України, тому так сильно прагнули знищити його книжки можновладці, змусити мовчати Шевченка, заславши його далеко від дому….
Минули століття, зараз Україна – це незалежна держава, проте й досі непокоять сумніви: чи піднялися ми з кріпосницьких колін, чи навчилися жити без ката і чи робимо усе, що від нас залежить задля щасливого майбуття?
Шевченків ідеал людини й загалом майбутнього вимірюється добром, точніше – здатністю творити добро, чинити щось хороше кожного дня, не очікуючи нагороди чи похвал.
В останні Кобзареві роки думка про добро чимраз наполегливіше поєднується з думкою про працю, про роботящі руки й роботящі голови.
Найбільший заклик Шевченка до нас – життя у праці, невтомна, наполеглива робота і над собою, і на благо держави.
Тарас Шевченко – невичерпний і нескінченний. Його мрії про світле майбутнє для українського народу, для Батьківщини не є порожнім звуком для нас. Його заповіді про рятівну силу любові, про натхненну силу добра, про лікувальну силу праці можуть стати поштовхом для нас сьогодні. Ім’я Кобзаря вже вписано в історію нашу золотими літерами, від нас же зараз залежить, якими кольорами писатимуть нащадки про нас: темними барвами чи променистими!