Опис Катерини – «чорні брови», «карі очі»; «біле личко»; покритка;
Риси характеру Катерини – здатна на великі страждання; рішуча, безжалісна; щира і проста, чесна і благородна; відверта і довірлива.
В центрі твору — селянська дівчина Катерина. Вона настільки чесна і благородна, що навіть не підозріває в особі офіцера негідника, вона цілком довіряється йому і тому гине. Почуття її природні, звичайні і змінюються залежно від тих ситуацій, в які вона потрапляє. Внутрішній світ Катерини ясно виявлений в її поведінці: весело їй — вона співає, тяжко — вмивається сльозою. Зображення постаті героїні органічно поєднується з багатьма не менш виразними і не менш пластичними образами-переживаннями. Так, душевний стан Катерини, її тяжкі переживання змальовуються через її поведінку, через її ставлення до людей, до оточення.
Розпитавши дорогу «в Московщину», Катерина просить у них милостині. Це вперше вона простягає руку. Робити їй це дуже тяжко. Відбувається внутрішня боротьба — просити чи не просити? Кожна її репліка природно звучить тільки в устах цієї звичайної дівчини. Її мрії, прагнення є мріями і прагненнями сааме такої дівчини, як Катерина. Репліка — «Люди добрі, де шлях в Московщину?» — вже сама по собі викликає в уяві читача нехай і невиразно окреслену постать. А в поєднанні з описом зовнішності («У латаній свитиночці, на плечах торбина, в руці ціпок, а на другій — заснула дитина») образ стає яскравішим і виразнішим.
Объяснение:
завжди прагнув життя,
гідного людини, він вважав:
«Краще вмерти біжучи, ніж
жити гниючи». І якимось
дивом хлопець утік, на ходу
вистрибнувши з «дракона».
Це був вірний стрибок у
смерть, однак «сміливі
завжди мають щастя», і
Григорій здобув щастя і волю
як нагороду за пережиті
страждання.
Герой опинився у родині
Сірків, де його прийняли, як
рідну дитину. За це юнак був
дуже вдячний цим людям і
не зміг утекти, не
попрощавшися з ними, бо
душа через те боліла. А як
часто можна зустрітись у
житті з людською
невдячністю. Ми бачимо, що
Григорій був порядною
людиною. Все, що він
пережив, не зламало його, не
заллямувало чисте й світле
серце.