Відповідь:
Кожна людина - якщо вона людина, а не двонога тварина - у певний час замислюється про сенс життя людства у цілому і зокрема власного життя.
Для розумної істоти природно задаватися питанням навіщо вона живе. Ще більш природно для розумної істоти прагнути чогось більшого, ніж сите життя, наприклад, краси, добра та безсмертя.
Звісно, людина як істота є смертною, і з цим нічого не зробиш. Але ж людина може залишити після себе щось важливе: вона може написати книгу, намалювати картину, зробити відкриття, народити та виховати дітей... Все це залишиться на Землі після того, як людина піде з життя. Багато людей, які вже давно померли, залишаються у людській пам'яті, тобто вони не зникли.
Таким чином, прагнути чогось високого - це природне бажання людини. Тому, що людина - розумна істота, а не двонога тварина, що позбавлена пір'я, як тисячоліття тому назвав людину давньогрецький філософ Платон.
Пояснення:
Чим страшний фанатизм? На мою думку, якщо ти у щось віриш - це добре, але не слід ставати фанатиком.
По-перше, фанатики, частіше всього, нав'язують свою думку іншим. Можливо, люди не притримуються твоєї віри/думки. Треба поважати особистий простір цих людей.
По-друге, тим можеш заблукати у своїх роздумах. Фанатики живуть у своєму світі, і зазвичй не помічають інших сфер життя, навіть якщо раніше полюбляли їх. Фанатизм заплющує очі і зав'язує руки до нових врожень.
По-третє, люди з фанатизмом можуть збожеволіти, і зробити щось дуже погане з людиною із-за образи на те, що він не дотримається його віри/інтересів.
Отже, всім нам слід бути обережними. Робити щось з інтересом - добре, робити щось з фанатизмом - небезпечно.