Оповідання Євгена Гуцала "Лось" дуже схвилювало мене. Колись я бачив лося у зоопарку в нашому місті. Тварина дивилася на мене дивовижними чорними очима, мала величну поставу та великі красиві роги. Читаючи епізод, у якому хлопці визволили лося з льодяного полону, я дуже хвилювався за малих сміливців і водночас захоплювався їхньою мужністю. Я розмірковував, чи зміг би я вчинити так само. І дійшов висновку, що так, зміг би, інакше просто й бути не могло.
Напевно, кожному з нас знайоме дивне і прекрасне почуття єднання з природою, та зачарованість, легка тривога і радість, яку ми відчуваємо ігаючи за тваринами чи рослинами. Мені здається, що в природі ховається якась загадка, яку неможливо осягнути розумом, загадка самого життя. Можна лише відчути її серцем.
Але, на жаль, є люди, які мають жорстоке та черстве серце. Таким є чоловік, який убив лося. Дивно... Леви, тигри, вовки вважаються хижаками, великі тварини часто лякають людей. Точніше, це люди лякаються великих тварин. Але ж у житті виходить навпаки: навіть могутня та хижа тварина виявляється беззахисною перед людиною. А людина часто стає ще більшим хижаком, хоча не має іклів чи пазурів... Тварини вбивають задля власного життя, щоб їсти, щоб вижити. Навіщо ж убивають люди? Часто не для їжі, а через якесь нелюдське прагнення крові, через бажання показати свою силу у нечесному двобої із беззахисною твариною. Адже хіба може захистити себе лось від зброї? Навіть не стільки від зброї, скільки від якоїсь ненормальної, нелюдської жорстокості? Не може...
Я гадаю, що кожен, хто прочитав оповідання Євгена Гуцала, запам'ятає його назавжди. Бо неможливо поставитися байдуже до подій, описаних автором. Мені сподобалося оповідання. Я сподіваюсь, що воно до нам виховати в собі дбайливе ставлення до природи, навчить ніколи не кривдити рослин та тварин, бо вони уособлюють усе життя на нашій землі, містять у собі одвічну загадку всього живого...
1.Літературу якої країни представляє Туве Янсон?
- Фінську
2. Туве Янсон відома лише як письменниця, чи працювала ще в іншій галузі?
- Як скульптор, ілюстратор, науковець.
3. Як виник образ мумі- тролів
- У детинстві дядько лякав майбутню письменницю злими тролями. Однак злих персонажів скандинавського фольклору письменниця перетворила на добрих казкових героїв.
4.Якого кольору був будиночок в Долині мумі-тролів?
- Блакитного кольору
5. Перелічте мешканців і гостей Мумідолу
- Долину мумі-тролів заселяють мумі-тролі, хропусі, мумрики, мудрики, гемулі, мюмлі, чепурулі з капарулями та інші істоти, наділені рисами і людей, і тварин.
6. Де сховалися герої від комети?
-У печері
7. Життєві принципи Т. Янсон, втілені у творах про мумі-тролів
- Не варто боятися бути собою. Бо наші дивності – це і є те, що допомагає нам знаходити вихід із найскладніших історій.
8. Які правила життя від мумі тролів ви запам’ятали
• Однаково важливо знати дві речі: як бути одному і як бути з іншими.
• Іноді хтось потребує тиші і самотності, і в цьому немає нічого поганого.
• Буває, що все, що тобі потрібно, це поговорити з друзями!
• Насправді про все можна скласти пісню.
• Вночі може бути або страшно, або чарівно, залежно від компанії.
• Ті, хто вас люблять, ніколи не звернуть увагу на вашу незграбність.
• У більшості випадків кінець – це початок!
9. Які моральні цінності утверджуються у творі Туве Янсон "Комета прилітає"?
• Насамперед дружби, щирості, взаєморозуміння та підтримки.
• Утвердження сімейних цінностей
• Любовь та шанування до природи
10. Відгадайте персонажа за тим, який талант він має. «Вміє вирішувати будь-які проблеми за до своїх супер оладків із малиновим варенням»
- Мумі мама
Объяснение:
Оповідання Євгена Гуцала "Лось" дуже схвилювало мене. Колись я бачив лося у зоопарку в нашому місті. Тварина дивилася на мене дивовижними чорними очима, мала величну поставу та великі красиві роги. Читаючи епізод, у якому хлопці визволили лося з льодяного полону, я дуже хвилювався за малих сміливців і водночас захоплювався їхньою мужністю. Я розмірковував, чи зміг би я вчинити так само. І дійшов висновку, що так, зміг би, інакше просто й бути не могло.
Напевно, кожному з нас знайоме дивне і прекрасне почуття єднання з природою, та зачарованість, легка тривога і радість, яку ми відчуваємо ігаючи за тваринами чи рослинами. Мені здається, що в природі ховається якась загадка, яку неможливо осягнути розумом, загадка самого життя. Можна лише відчути її серцем.
Але, на жаль, є люди, які мають жорстоке та черстве серце. Таким є чоловік, який убив лося. Дивно... Леви, тигри, вовки вважаються хижаками, великі тварини часто лякають людей. Точніше, це люди лякаються великих тварин. Але ж у житті виходить навпаки: навіть могутня та хижа тварина виявляється беззахисною перед людиною. А людина часто стає ще більшим хижаком, хоча не має іклів чи пазурів... Тварини вбивають задля власного життя, щоб їсти, щоб вижити. Навіщо ж убивають люди? Часто не для їжі, а через якесь нелюдське прагнення крові, через бажання показати свою силу у нечесному двобої із беззахисною твариною. Адже хіба може захистити себе лось від зброї? Навіть не стільки від зброї, скільки від якоїсь ненормальної, нелюдської жорстокості? Не може...
Я гадаю, що кожен, хто прочитав оповідання Євгена Гуцала, запам'ятає його назавжди. Бо неможливо поставитися байдуже до подій, описаних автором. Мені сподобалося оповідання. Я сподіваюсь, що воно до нам виховати в собі дбайливе ставлення до природи, навчить ніколи не кривдити рослин та тварин, бо вони уособлюють усе життя на нашій землі, містять у собі одвічну загадку всього живого...
Объяснение: