Писатиму від свого імені) Недавно я ознайомилася з твором А.Дімарова "Блакитна дитина". Ця повісь переповнена пригодами. Проте слід звернути увагу на одну із них. Чи пам*ятаєте ви, як Только ліз у сад дядька Матвія по яблука? Якщо пам*ятаєте, то зрозумієте, чому я хотіла звернути на цю пригоду увагу. Якщо ще не зрозуміли, то я вам поясню. Ця подія є не просто цікава, а дуже захоплююча, оскільки виражає всі підліткові почуття: і та зацікавленість, коли Только ліз у сад, і те почуття небезпеки, коли на дорозі появилась собака, і те почуття так скажімо бажання помсти за скоєну образу. Дуже часто у нашому житті, ми зустрічаємо такі почуття, тому перш за все цей твір, а зокрема розповідь про пригоду найкраще розумітимемо ми - підлітки, бо самі не раз відчували ці почуття й емоції. Ось чому ця пригода мені сподобалася!
Останнім часом сучасна людина абсолютно помилково стала розподіляти саму себе і природу. Думається, що всі ми забули, що ми є не чим іншим як природою та її найяскравішим виявом, між людиною і природою можна впевнено поставити повноцінний знак рівності. Особливо приємно усвідомлювати той факт, що людина і природа – це одне і те ж тоді, коли в людській свідомості поселяється думка про те, наскільки велика природа, наскільки великий і дивовижний світ. Насправді, зрозуміти це дуже просто, необхідно лише уважно гати за природними явищами, замислюватися про них і давати їм належну оцінку, якої вони заслуговують.
Поліна
Весна буяла ніжно білим цвітом
І сонце сяяло, рясним дощем умите,
Коли я запитав:"Як звуть тебе, дівчино?"
Відповіла ти, усміхнувшись: "Я - Поліна."
Поліна, Поліна, Поліна -
Моя від Бога половина.
Своїм ім'ям заворожила,
Навік мене заполонила.
Твоє ім'я у серце моє лине,
Як звук сопілки, як цвіт калини.
Я б з нього пісню написав
І сам завжди її б співав.
Поліна, Поліна, Поліна -
Моя від Бога половина.
Своїм ім'ям заворожила,
Навік мене заполонила.
Холодна осінь жовтим листям сіє,
Хоч сонце світить та уже не гріє.
Та зогріва мене твоє ім'я
І цвіт кохання нашого, де ти і я.
Поліна, Поліна, Поліна -
Моя від Бога половина.
Своїм ім'ям заворожила,
Навік мене заполонила.