Походження і розвитокналежить до найскладніших фольклорних жанрів. появу відносять до середньовіччя. провансальці називали даний жанр танцювальною піснею, французи характеризували як ліричний вірш, ійці - як сюжетні поеми ліро-епічного характеру. у хіх ст. в росії, україні, за визначенням м.максимовича, м.костомарова, таким словом називали літературні та народнопісенні твори. на сьогодні існує кілька визначень . пропонуємо одне з них:- невеликий за обсягом віршований сюжетний гостродраматичний ліро-епічний твір, в якому відображаються напружені конфлікти в особистому та громадському житті. корені - в календарно- і родинно-обрядовій пісенності. найдавніший запис знаходимо в рукописній книзі чеського фольклориста яна благослава „дунаю, дунаю, чому смутен течеш". найпродуктивнішим періодом вважають хv-хvіі ст. з хіх ст. публікуються у багатьох збірниках українського фольклору. ґрунтовно досліджував і.франко („жіноча неволя в руських піснях народних", 1883), наукові розвідки цьому жанру усної народної творчості присвятили о.потебня, ф.колесса, к.квітка та ін. національні сюжети, символи й образи знайшли відображення у творчості т.г.шевченка („тополя", „причинна", „утоплена", „катерина" тощо). широко використовували традицію поети початку хх ст. (п.карманський „українська ", м.вороний „бондарівна", в.еллан „ про любов" тощо. найповніше видання „" у серії „народна творчість" було здійснено у 1987 році. фольклорист о.дей опублікував „каталог українських народних ".
Якось одного погожого ранку, під час зимових канікул, Максимко з Сашком вирішили змайструвати годівничку. Знайшли потрібний інструмен, дощечки, цвяхи та й взялися до роботи. Гарна вийшла годівничка. Вирішили хлопчики повісити її в парку на невеличке деревце, біля якого вони часто грають в ігри. Насипали зерничка, різних насінинок, навіть маленькі шматочки сальця не пошкодували для пташок. Аж ось і Оксанка прогулюється парком, та й побачила, як її товариші в годівничку зерно насипають. Схотілося і їй почастувати ласощами пташечок. Раптом прилетів снігур і почав пурхати перед дітлахами. А ось іще один... Радіють дітки, що буде чим поласувати зимового часу і їхнім новим пернатим друзям!
