тугар вовк — боярин, що приїздить до тухольчини, бо князь йому ці землі. виглядає тугар вовк так: "тугар вовк був мужчина, як дуб. плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів, яких їхав воювати". характер тугара вовка:
вважає себе вищим за громаду:
"– але ж на твою копу ніхто з наших громадян не піде. а наша копа як осудить, так у нашій громаді й буде.– побачимо! – сказав гнівно й уперто тугар вовк."
"– ну, нехай і так, – сказав вкінці тугар вовк, – прийду завтра на тоту вашу раду, але не на те, щоб їй піддатися, а лиш на те, щоб побачити, що се за рада буде."
"тугар вовк гордим, безпечним поступом вийшов перед громаду і, ледве окинувши її оком, проговорив: – ви кликали мене перед себе – і ось я. чого хочете від мене? – на суд громадський? – повторив, немов зачудуваний, тугар вовк, обертаючись лицем до захара. – я княжий слуга і боярин. ніхто не має права судити мене, окрім князя і рівних мені бояр."
тугар вовк гордий до гордині та гнівливий:
"але постійте ви, хамове плем’я, пізнаєте ви, з ким маєте діло! тугар вовк – се не тухольський вовк, він і тухольським медведям зуміє показати зуби! "
"тугар вовк блиснув гнівно очима на захара і сказав: – плетеш дурниці, старий. князь нікого не може скривдити! "
"– мовчи, смерде! – перебив його лютим криком тугар вовк. – рука моя судорожне стискає рукоять меча, щоб заткати ним твою глупу гортанку. одно тільки рятує тебе від моєї мести, а се те, що ти нині вирятував мою доньку з небезпеки." "ти ще смієш мені давати науки, гаде? – скрикнув розлючений тугар вовк, і очі його заблищали безумним гнівом. – геть мені з очей, а то, богом кленусь, не буду ні на що зважав, а просаджу тебе отсим ножем, як просадив нині рано медведя."
"та й тугар вовк, побачивши вдачу свойого задуму, голосно порадувавсь їй.– а що, хлопи! – крикнув він. – побачимо, чи надовго ще стане вашої гордості.
він підступний:
"тугар вовк змішався трохи таким наглим зворотом, а далі сказав: – старче, громадо, – покиньмо давні урази! ворог зближається, з’єднаймо свої сили проти нього! "
тугар вовк - зрадник:
"але хто се йде так завзято на чолі середнього, головного, відділу монголів? глядять товариші і очам своїм віри не ймуть. се не хто другий, як сам властитель сього дому, гордий боярин тугар вовк".
"не маєш вітця? невже ж тугар вовк погиб? – ні, тугар вовк живий, але тугар вовк перестав бути моїм батьком, відколи… зрадив… свій край і пристав… у службу монголів." любить свою доньку
"тугар довго держав доньку в обіймах, а побачивши кров на її одежі, аж затремтів."
" -і для мого батька се був би стид, коли б нас двоє стояло на однім становищі! правда, батеньку? тугар вовк не міг їй ."
подробнее - на -
Леся Українка написала чудовий вірш "Хвиля". Провідна тема поезії - опис морського пейзажу, роздуми над майбутньою долею. Приводом до написання цього твору стала поїздка до Євпаторії, де Леся Українка перебувала на лікуванні. Вірш належить до пейзажної лірики, зокрема, мариністичної. Ліричним героєм виступає хвиля, котра уособолює у собі мінливість, непостійність. На мою думку, головним є образ моря, в котрому постійно відбуваються зміни, щось приходить - щось відходить, баланс і гармонія. Леся Українка використовує такі художні засоби, як: епітети (хвиля смутна), порівняння (може, буде там покірно,мов рабиня, тихо, вірно), метафори (хвиля йде). Я вважаю, що головну думку поезії відтворено в останній строфі:
Чи полине
межи сестри, межи милі,
вільні хвилі,
розтечеться, розпливеться,
знову сили набереться,
потім зрине
і гучна,
і бучна,
переможно валом сплесне
і воскресне?
У творі переважають почуття сумніву, але незаперечної надії у світле майбутнє, вся поезія Лесі Українки пронизана вірою і сподіваннями. Вірш написаний хореем. Твір справив на мене досить глибоке враження, так як пейзажна тематика для мене є досить близькою. До цієй теми автор звертається у творах "Спогад із Євпаторії", "Тиша морська". У зарубіжній літературі цю тематику можна простежити у віршах Пушкіна "До моря", Жуковського "Море".