Справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач
Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському.
Вчилася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися вишивати.
6 січня 1880р. дуже застудилася, початок тяжкої хвороби.
Влітку 1883 року діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року видалили кістки, уражені туберкульозом.
У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з до матері Леся вивчає французьку і німецьку мови.
Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря». Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка».
Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів».
Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України.
Історію кохання Лесі Українки часто розпочинають із Сергія Мержинського.
Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці.
На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва.
7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві.
Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ.
Померла 19 липня 1913 року в Сурамі у віці 42 років.
Збірки:
«На крилах пісень» (1893)
«Думи і мрії» (1899)
«Відгуки» (1902)
Інші твори:
перший вірш «Надія» (1880)
вірші «Конвалія» і «Сафо»
поезія «Contra spem spero!» (1890)
драма «Блакитна троянда» (1896)
драматичну поему «Одержима» (1901)
драматична поемі «Кассандра» (1907)
драма «Руфін і Прісцілла»
драматична поема «Бояриня»
поема «Оргія»
драма «Камінний господар»
драма «Лісова пісня»
оповідання «Така її доля»і «Святий вечір»
казки «Три перлини», «Чотири казки зеленого шуму», «Лелія», «Біда навчить», «Метелик»
повісті «Жаль» і «Приязнь»
передсмертна повість «Екбаль Ганем»
ответ:
цём)
объяснение:
протягом багатьох століть напруженої боротьби за національне і соціальне визволення український народ створив свою сувору й мужню ліричну поезію — історичні думи та пісні, у яких в образах видатних народних героїв оживають героїчна історія нашого народу, його гордий нескорений дух, безмежна відданість своїй батьківщині.улюбленими героями історичних пісень і дум є ко-заки-запорожці, горді і сміливі, сильні і відважні сини свого народу, імена яких назавжди залишаться в його пам'яті.у думах і піснях народ майже ідеалізував своїх захисників, своїх героїв. так, образ мужнього воїна, який уміє постояти за свою власну честь і честь своєї рідної землі, змальовано в «думі про козака голоту». народ в образі героя втілив кращі людські риси, усе те, про що він мріяв. козак постає відважним і сміливим: « не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота»; він наділений миролюбністю: «ні города, ні села не займає» , та коли йому загрожує небезпека, він вміє за себе постояти.частим є оспівування в піснях і думах походів козаків у туреччину і крим з метою визволення полонених. вічною славою увінчали себе гетьман сагайдачний і кошовий отаман іван сірко, які організували походи до далеких турецьких і татарських міст і визволили чимало невільників.у часи національно-визвольної війни 1648-1654 ро-ків українським народом було створено велику кількість історичних пісень і дум про боротьбу проти польської шляхти. у цих творах оспівуються народні герої — славетні ватажки — іван богун, данило нечай. їх наділено неабиякою силою і мужністю, але ж вони не всесильні й підвладні смерті. і коли гине хтось з козаків, як загинув данило нечай, оплакують його не тільки вірні товариші, а й уся україна. так, наприклад, за «преславним» морозенком «вся вкраїна тяж-ко-важко плаче».у пісні «гей, не дивуйтесь, добрії люди» розповідається про пилявську битву, що відбулася в 1648 році на волині. у цій битві прославився максим кривоніс, якого в пісні названо перебийносом: а перебийніс водить немало —сімсот козаків з собою.рубає мечем голову з плечей,а решту топить з улюблених героїв історичних пісень і дум є богдан хмельницький, роль якого в боротьбі за визволення україни високо оцінив наш народ. в особі хмельницького український народ бачив такого вождя, який чітко знав мету своєї діяльності — визволення україни від польських завойовників і встановлення її державності. в образі славетного гетьмана народ втілив кращі риси народного ватажка і людини. у пісні «чи не той то хміль» хмельницького змальовано як справжнього народного героя, мужнього і відважного воїна, мудрого державного діяча і політика, захисника поневолених, «козацького батька». широко розкрито образ богдана і в думі «хмельницький і барабані» , що побудована на контрастному зіставленні двох представників козацької старшини. хмельницький, на відміну від барабаша, дбає про долю всього українського народу, виражає його одвічні мрії і прагнення, веде його на справедливу боротьбу за своє майбутнє.козацьку звитягу і мужність своїх синів у боротьбі за волю та незалежність україни оспівав народ у своїх думах і піснях, уславив своїх героїв, подарував їм вічне життя.