Алегоричність образів повісті-казки Юрія Винничука Місце для дракона
Серед творів, прочитаних за шкільною програмою у 8-му класі, повість-казка Ю. Винничука „Місце для дракона“ вразила мене найбільше. Це дуже незвична оповідь, тому що авторові вдалося знищити стереотипи, які є в пересічного читача. Адже кожен із нас упевнений, що дракон є втіленням зла, а лицар-визволитель — добра.
Добро і зло у повісті Юрія Винничука помінялися місцями: люди стали потворами, а дракон Грицько більше людина, ніж мешканці галицького князівства Люботин, де відбуваються події. Читаючи твір, ми розуміємо, що автор, змальовуючи персонажів, використовує алегорію. Словник дає нам таке визначення цього терміна: „Алегорія іб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями“. Поміркуймо, у чому ж алегоричність образів казки-повісті „Місце для дракона“?
Головні герої твору Ю. Винничука — схожий на метелика добрий дракон Грицько, який пише вірші; мудрий пустельник, що навчає його грамоти, та хитрий князь, який прагне смерті чудовиська. На мою думку, в образі дракона Юрій Винничук зобразив щиру людину, яка не прагне робити іншим зла. Вона талановита, розумна, мрійлива, наївна та довірлива. Князь — утілення підступної, підлої людини, яка заради досягнення своїх цілей здатна йти до кінця, руйнуючи все на своєму шляху, навіть людські долі. Такі особистості уміють увійти в довіру, а потім зрадити друзів, морально знищивши їх. В образі пустельника змальовано досвідчену, розумну людину, яка уміє відрізняти добро від зла, бачити справжню сутність особистості, не зважаючи на зовнішність. Такі люди уміють навчати інших, піклуватися про них, це мудрі наставники, які люблять своїх вихованців та вірять у них.
Власне, в образах дракона та пустельника показані порядні люди, які не чинять зла, а роблять все для того, щоб світ став кращим. Змальовуючи образ князя, автор нагадує нам, якими не треба бути, а також указує на особистостей, яких треба уникати.
Вважаю, що всі ми бачили у своєму житті й людей, схожих за характером на дракона Грицька, а також подібних до люботинського володаря чи на дбайливого пустельника. Мені хотілося б, щоб доля давала нам більше зустрічей із „драконами“ та „пустельниками“, а не з підступними „князями“!
Миф о прометее повествует о титане, который отдал огонь людям, тем самым был наказан Зевсом, наказание было такое: его приковал к скале Гермес, и в грудь воткнул алмазный камень, каждый день ровно в определенное время прилетал орел и выклевывал печень прометея. Но однажды прометея Геракл. У геракла было 12 повигов, которые он должен был совершить по указанию короля Ефрисфея. 1 удушение немейского льва. 2. Убийство лернейской гидры 3. Истребление стимфалийских птиц 4. Поимка керинейской лани 5.укрощение эримфанского вепря и битва с кентаврами 6. Очистка авгиевых конюшн 7. Укрощение критского быка 8. Победа над царем Диомедом ( бросавшим чужеземцев на сьедение своим коням) 9. Похищение пояса Ипполиты, царицы амазонок 10. Похищение коров трехголового великана Гериона 11. Похищение золотых яблок из сада гесперид 12. Укрощение стража Аида- цербера
Часто у людини з'являєютьсь сильні перешкоди при досягненні успіху і це є страх. Ми боїмося бути недооціненими, зазнати поразку, не відтворити власних або сподівань інших, близьких нам людей. Проте саме в такі моменти ми повинні тверезо оцінювати ситуацію і чітко розуміти, що неспробувавши ніколи не можна дізнатися, чи зміг ти досягти успіху в данній ситуації чи ні? Існує така приказка: "Краще жаліти, про те що зробив, ніж про те, що не спробував" і я з нею повністтю згоден. Адже погодьтесь, дуже важко освідомлювати, що в тебе була можливість, а ти нею не скористався. Звісно можна знайти собі виправдання, але я вважаю, що людина сама вирішує свою долю. Позбутися свого страху можливо, але тільки тоді, коли ти зрозумієш, що це твоє життя і ти повинен бути щасливим, особливо коли це щастя у твоїх руках.
Алегоричність образів повісті-казки Юрія Винничука Місце для дракона
Серед творів, прочитаних за шкільною програмою у 8-му класі, повість-казка Ю. Винничука „Місце для дракона“ вразила мене найбільше. Це дуже незвична оповідь, тому що авторові вдалося знищити стереотипи, які є в пересічного читача. Адже кожен із нас упевнений, що дракон є втіленням зла, а лицар-визволитель — добра.
Добро і зло у повісті Юрія Винничука помінялися місцями: люди стали потворами, а дракон Грицько більше людина, ніж мешканці галицького князівства Люботин, де відбуваються події. Читаючи твір, ми розуміємо, що автор, змальовуючи персонажів, використовує алегорію. Словник дає нам таке визначення цього терміна: „Алегорія іб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями“. Поміркуймо, у чому ж алегоричність образів казки-повісті „Місце для дракона“?
Головні герої твору Ю. Винничука — схожий на метелика добрий дракон Грицько, який пише вірші; мудрий пустельник, що навчає його грамоти, та хитрий князь, який прагне смерті чудовиська. На мою думку, в образі дракона Юрій Винничук зобразив щиру людину, яка не прагне робити іншим зла. Вона талановита, розумна, мрійлива, наївна та довірлива. Князь — утілення підступної, підлої людини, яка заради досягнення своїх цілей здатна йти до кінця, руйнуючи все на своєму шляху, навіть людські долі. Такі особистості уміють увійти в довіру, а потім зрадити друзів, морально знищивши їх. В образі пустельника змальовано досвідчену, розумну людину, яка уміє відрізняти добро від зла, бачити справжню сутність особистості, не зважаючи на зовнішність. Такі люди уміють навчати інших, піклуватися про них, це мудрі наставники, які люблять своїх вихованців та вірять у них.
Власне, в образах дракона та пустельника показані порядні люди, які не чинять зла, а роблять все для того, щоб світ став кращим. Змальовуючи образ князя, автор нагадує нам, якими не треба бути, а також указує на особистостей, яких треба уникати.
Вважаю, що всі ми бачили у своєму житті й людей, схожих за характером на дракона Грицька, а також подібних до люботинського володаря чи на дбайливого пустельника. Мені хотілося б, щоб доля давала нам більше зустрічей із „драконами“ та „пустельниками“, а не з підступними „князями“!