Кохання — як вода, — плавке та бистре,
рве, грає, пестить, затягає й топить.
Нi! я жива! Я буду вiчно жити!
Я в серцi маю те, що не вмирає.
Не задивляйся ти на хлопцiв людських.
Се лiсовим дiвчатам небезпечно…
виходить Мавка, в ясно-зеленiй одежi, з розпущеними чорними з зеленим полиском косами, розправляє руки i проводить долонею по очах.
Лукаш - дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тiльки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана бiллю, з виложистим комiром, пiдперезана червоним поясом, коло комiра i на чохлах червонi застiжки; свити вiн не має; на головi бриль; на поясi ножик i кiвшик з лика на мотузку.
Шати на ньому - барви мулу, на головi корона iз скойок. Голос глухий, але дужий).
Виринає посеред озера. Вiн древнiй сивий дiд, довге волосся i довга бiла борода всумiш з баговинням звисають аж по пояс
Русалка випливає i знадливо всмiхається, радiсно складаючи долонi. На нiй два вiнки - один бiльший, зелений, другий маленький, як коронка, перловий, з-пiд нього спадає серпанок.
Той, що греблi рве" - молодий, дуже бiлявий, синьоокий, з буйними i разом плавкими рухами; одежа на йому мiниться барвами, вiд каламутно-жовтої до ясно-блакитної, i поблискує гострими злотистими iскрами.
Відповідь:
Я так розумію, що питання за твором Івана Франка "Захар Беркут"?
1. У яких вчинках виявилася мудрість ватажка тухольців?
На мою думку, мудрість Захара Беркута полягала в тому, що він все своє життя присвятив людям, громаді. Він наполягав на тому, щоб у громаді все вирішувати спільно, жили дружно, допомагали немічним, боронилися разом. При цьому Захар не забував про необхідність підтримувати дружні стосунки з сусідніми громадами: завдяки мудрості Захара було побудовано нову дорогу, підтримувалися тісні зв"язки, що допомагали вчасно обмінюватися необхідною інформацією і спільно ставати боротьби з ворогом
2. Якими були вірування тухольців ? Тухольці молились Сонцю і приносили жертву Ладі і Дідові, поклонялись Сторожу, але у творі є й така згадка: Хоча християнські монахи давненько вже охрестили тухольський нарід, то все-таки він довгі ще часи, молячись у корчинській церкві християнському богу, не покидав і своїх прадідівських богів... Але звільна нарід забував про давніх богів. Священики надзирали остріше за тим, аби люди не молились по-давньому; молодіж перестала приносити дари Ладі й Дідові; діти виростали, не чувши нічого про давніх богів і давні звичаї.
Тому можна сказати, що в основному тухольці були вже християни, але серед них були ще люди, які поклонялися язичницьким богам.
3. До чого закликає ватажок тухольської громади своїх воїнів? У чому вбачає силу тухольців? Тут питанн,як кажуть із зірочкою. Якщо мова йде про те, до чого закликав Захар Беркут своїх людей як воїнів, то у нього був лише один заклик - не пустити ворога далі: "Ні, а тілько, відбиті від нашого села, вони з подвійною лютістю кинуться на інші села. Не відбити, але розбити їх — се повинна бути наша мета!"
Якщо мова йде про тухольців як про народ, про громаду, то Захар Беркут закликав їх жити дружно і громадським ладом. Цитата: "Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас". У цій дружбі Захар і бачив силу свого народу. цитата: "Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю"
Пояснення: