любов пономаренко народилася 25 травня 1955 р. у с. іванківцях срібнянського району, чернігівщина в родині вчителів. у 1978 році закінчила ніжинський державний педагогічний інститут ім. м. в. гоголя. прозу почала писати з 1980 р.
працювала вчителем російської мови й літератури на срібнянщині, у редакціях газет чернігівщини та полтавщини. з 1987 року мешкає на полтавщині. працювала вчителькою староіржавецької середньої школи оржицького району полтавської області (1987–1990), завідуючою відділом листів і масової роботи районної газети «оржиччина» (1990–1993), завідуючою відділом соціальних проблем редакції газети «гребінчин край» (1994–1999) на полтавщині, з 1999 року — власний кореспондент всеукраїнської громадсько-політичної газети «зоря полтавщини». мешкає у м. гребінка полтавської області. автор книг: «тільки світу» (київ: радянський письменник, 1984): «дерево облич» (київ: український письменник, 1999); «ніч у кав’ярні самотніх душ» (миколаїв, 2004); «портрет жінки у профіль з рушницею» (київ: вц «просвіта», 2005); «помри зі мною» (львів: піраміда, 2006); «синє яблуко для ілонки» (львів: піраміда, 2012)
основна ідея, головна думка твору о. довженка "ніч перед боєм" - це твір про любов до рідного краю, вміння виконувати власний обов’язок перед батьківщиною та про науку ненависті до ворогів.
довженкова любов до україни в цьому творі будить в наших серцях вогонь патріотизму, гордості за своє походження, за свій нескорений духом і трагічними сторінками життя народ. довженківська правда змушує поміркувати про цінність людського життя, про те, що може залишити людина після себе.
любовь до батківщини, "дід платон і дід савка потопили цілий човен німців, принесли в жертву своє життя, бо ненавиділи фашистів і хотіли хоч якось прислужити своїй батьківщині" породила ненависть у колодуба до ворогів: "…але, де б я не був, як би не гули навколо мене ворожі вихори, їм ніколи вже не затушить того вогню, що викресав з мене колись у човні дід що наше життя? що наша кров, коли страждає вся наша земля, увесь народ? — голос капітана зазвучав, як бойова сурма. — я, хлопці, у бою сторукий, помножений стократ на