Головний герой повісті - Михайлик. Це простий, сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий, йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем'яна та улюбленої бабусі, Михайлик сприймає світ, як казку. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі. Він чуйно прислухається до звуків гусей-лебедів у високому небі, що пролітають над хатою.У Михайлика добре та відкрите серце. Він любить і криву качку з перебитим крилом, і собаку Рябка, і стару коняку Обмінну. Всіх він вважає за своїх друзів. Також він дуже любить своїх батьків, допомагає їм по господарству. Михайлик — справжній товариш, який вміє дорожити дружбою.
ВОСПОМИНАНИЯ Белое небо крутится надо мною. Земля серая тарахтит у меня под ногами. Слева деревья. Справа озеро очередное с каменными берегами, с деревянными берегами. Я вытаскиваю, выдергиваю ноги из болота, и солнышко освещает меня маленькими лучами.1 Полевой сезон пятьдесят восьмого года. Я к Белому морю медленно пробираюсь.
Реки текут на север. Ребята бредут — по пояс — по рекам. Белая ночь над нами легонько брезжит. Я ищу. Я делаю из себя человека. И вот мы находим, выходим на побережье. Голубоватый ветер до нас уже долетает. Земля переходит в воду с коротким плеском. Я поднимаю руки и голову поднимаю, и море ко мне приходит цветом своим белесым. Кого мы помним, кого мы сейчас забываем, чего мы сто'им, чего мы еще не сто'им; вот мы стоим у моря, и облака проплывают, и наши следы затягиваются водою.
