Таємне товариство боягузів, або засіб від переляку №9 1. Як звали дівчину, що була зображена на екрані 2. Сашку потрібні були гроші, бо він... 3. Куди їхав Сашко із синьомордами? 4. Ропухи повернулися на свої космічні кораблі, коли... 5. 4. Що це за 2 ропухи в слоїку? (фото)
До кожного Вашого питання є малюнок, без нього на деякі питання відповісти майже неможливо. Але щойно відповідала на такі питання для іншої людини, тому:
1. Дівчина на екрані Соломія (бабуся Соля в минулому. коли їй було лише 30 років)
2. Сашку Смику (Кактус) потрібні були гроші, тому що він грав на ігрових автоматах.
3. Сашко із синьомордими на тій картинці, якої тут немає повертався з підземелля, в якому синьоморді влаштували пункт. А вхід в це підземелля було влаштовано в старій дерев"яній будці, в якій колись лагодили взуття.
4. Ропухи повернулися на кораблі, коли вдихнули пилок з квітів, що виросли з насіння, яке дала бабуся Соля. Від цього пилку синьоморді стали слухняними і покірними, а тому послухали наказу Климка забиратися геть.
5. Дві ропухи - це двоє синьомордих, яких бабуся зменшила і залишила у себе на хазяйстві, щоб ловили мух.
Максим Максимович — цільна та безпосередня натура, не «печорінського» типу. У нього «чудесна душа, зол оте серце». Бел у він любив як рідну дочку, по-родинному ставився до Печоріна. «Розумовий кругозір Максима Максимовича дуже обмежений, але причина цієї обмеженості не в його натурі, а в його розвитку»,— говорить Бєлінський. Спільна з Печоріним служба у фортеці — виняткова подія в житті Максима Максимовича. Усе життя він служить далеко від культурних центрів, це «старе немовля, добре, миле, людяне, недосвідчене у всьому, що виходило за тісний кругозір його поняття та досвіду». Максим Максимович, який на дійсній службі не знає нудьги, багато особливостей Печоріна називає «дивними» і готовий пояснити його душевну невдоволеність «модою». Сам Максим Максимович відрізняється від Печоріна добротою і терпимістю до людей. Цю рису Лермонтов уважав визначальною і властивою російському характеру: «Мене мимоволі вразила здатність росіянина пристосовуватись до звичаїв тих народів, серед яких йому трапляється жити; не знаю, варта осуду чи похвали ця властивість розуму, але вона доводить неймовірну його гнучкість і наявність того ясного здорового глузду, що прощає зло скрізь, де бачить його необхідність чи неможливість його знищення». Максим Максимович не втручається в почуття Печоріна, проте готовий по-лицарськи захищати високі моральні принципи. До Печоріна він прикипів усією душею. Цей образ не менш типовий, ніж Онєгін, Ленський та інші. Критик Бєлінський звертається до читачів: «Чи не правда, ви так звиклись з ним, так полюбили його, що ніколи вже не забудете його, а якщо зустрінете під грубою зовнішністю, під корою згрубілості від важкого та бідного життя — гаряче серце, під простою, міщанською мовою — теплоту душі, то напевно скажете: «Це Максим Максимович». І дай вам бог побільше зустріти на шляху вашого життя Максимів Максимовичів!». Значения образу Максима Максимовича у творі — У романі постійно лунає голос автора, який оцінює вчинки, думки та почуття свого героя. Він настроює читача на активне ставлення до Печоріна; читач повинен скласти власну думку про героя. Роль автора — до йому в цьому. Для цього Лермонтов користується різними прийомами непрямої характеристики. У повісті «Бела» ми бачимо Печоріна очима Максима Максимовича; у повісті «Максим Максимович» про нього розповідає автор. Досить вагомим є також прийом зіставлення різних характерів та поглядів на людину і світ. На відміну від Печоріна, Максим Максимович задоволений тим, що має, дивиться на світ з точки зору прагматика та реаліста.
А пісня- це душа. З усіх потреб потреба Лиш пісня в серці ширить межі неба. На крилах сонце сяйво їм лиша,- Чим глибша пісня, тим ясніш душа. Є давня легенда, в якій розповідається про те, що Бог обдарував всі землі світу багатством, а нам, українцям,- подарував народну пісню. В українських народних піснях живе вся історія українського буття, у них і кохання, і побутове життя і військові події. Без рідної мови, як і без рідної пісні людина не може обійтися. Отже, пісня- це і є душа народу, яка веде людину до істинни і душевного багатства.
Відповідь:
До кожного Вашого питання є малюнок, без нього на деякі питання відповісти майже неможливо. Але щойно відповідала на такі питання для іншої людини, тому:
1. Дівчина на екрані Соломія (бабуся Соля в минулому. коли їй було лише 30 років)
2. Сашку Смику (Кактус) потрібні були гроші, тому що він грав на ігрових автоматах.
3. Сашко із синьомордими на тій картинці, якої тут немає повертався з підземелля, в якому синьоморді влаштували пункт. А вхід в це підземелля було влаштовано в старій дерев"яній будці, в якій колись лагодили взуття.
4. Ропухи повернулися на кораблі, коли вдихнули пилок з квітів, що виросли з насіння, яке дала бабуся Соля. Від цього пилку синьоморді стали слухняними і покірними, а тому послухали наказу Климка забиратися геть.
5. Дві ропухи - це двоє синьомордих, яких бабуся зменшила і залишила у себе на хазяйстві, щоб ловили мух.
Пояснення: