Сьогодні, україна знаходиться на роздоріжжі між європейським союзом, який нараховує в собі 27 держав всієї європи, та євразійським союзом, який складається з росії, білорусії і казахстану. питання в тому,який шлях краще обрати. від нашого вибору залежить чи визнанає україну світова спільнота, як незалежну, самостіну і сильну державу. зрозуміло, що вибір не простий, але його необхідно зробити. україна не може розриватись між двома політичними і економічними блоками. на мою думку місце україни повинне знаходитись саме в європейській половині світового товариства. незважаючи на проблеми і загальну неготовність українського народу повністю прийняти західні цінності, все-таки варто відзначити, що краще прагнути до того союзу, що об’єднує більш розвинені країн. але, я з стараюсь з розумінням ставитись і до тих людей, які не розділяють мою точку зору і прагнуть, щоб україна вступала у відносини з росією. роками ми були братьськими , а зараз стали ворогами. проросійські настрої в нашій країні досить різкі і деколи навіть агресивні. але ж ми один народ, як ми дійшли до такого? ми повинні, в першу чергу думати про майбутнє наших дітей. потрібно негайно припинити війну, яка відбувається на сході україни. для цього варто робити впевнені та вирішальні кроки,які україну до складу євросоюзу. важка доля випала на український народ. шлях становлення україни був складним і тернистим. але на нас ще очікує досить багато невирішених проблем і прийняття складних рішень, які україні стати твердо на ноги. ми вже маємо національний герб, свій прапор, гімн і державну мову. проте важлива боротьба ще попереду: за нашу культуру, рідну мову і батьківщину. ми пробудили в собі відчуття єдності і готові піднятись з колін. але як це зробити? якою дорогою краще піти?
Мотря Кочубеївна :Змальовуючи героїню, автор вийшов поза межі любовної історії. У її образі він виділив самостійність, рішучість, патріотизм. Козак Іван Чуйкевич, закоханий у Мотрю, дав їй промовисту характеристику: «У неї жіноча врода, але мужеська вдача». Мотря по-справжньому закохалась у гетьмана, коли він гостював у Ковалівці, маєтку Кочубеїв. Особливо полонила її серце пісня у виконанні Мазепи («Мотря не зводила з нього очей, як зачарована»). Вона відчула душевну й духовну спорідненість із гетьманом, була захоплена його внутрішньою силою. У дівчини загострилися стосунки з батьками, особливо з владною матір'ю. Кочубей не був категорично проти шлюбу дочки з гетьманом, однак мусив рахуватися з волею дружини: «Василь Леонтійович, людина м'ягка й добросердна, хитався поміж гетьманом і своєю жінкою, схиляючись то на його бік, то на її, залежно від того, під чиїм впливом оставався». Відхиливши сватання Мазепи, батьки відправили дочку до монастиря, однак вона втекла до свого коханого. Дівчина добре усвідомлювала, що не зможе й надалі йти проти волі батьків. До того ж її матір скористалась із втечі доньки й обвинуватила гетьмана у викраденні. Аби не давати підстав для наклепів та інтриг проти Мазепи, Мотря зрештою повернулася під батьківську опіку. Автор розкрив внутрішню драму героїні, яка опинилась у не й ситуації, коли мусила обирати між своїм обов'язком перед батьками й коханням. Іван Мазепа:Автор вкладає в уста персонажа роздуми про історичну долю народу: «В тім-то й біда, що Господь посадив нас не між горами та між морями, а на велетенському суходолі, на безбережних степах. Куди не скоч, скрізь двері. Нам треба заволодіти степом». Степ тут ще й метафора: «Степом назверх і всередині, бо наша душа теж степ. Степ — ворог держави». Маючи далекосяжні плани, Мазепа готується розірвати союз із Московським царством. До цього його підштовхує ще й органічне неприйняття російської політичної культури: «Гетьман не любив Петра. Це був варвар, а Мазепа ненавидів варварства». Саме кривди, що їх терпіло українське населення від навали росіян, підштовхували гетьмана до союзу зі шведським королем Карлом ХІІ, супротивником російського монарха. Письменник виділив в образі Івана Мазепи чимало інших рис — показав його в стосунках із матір'ю, із друзями й однодумцями. І звичайно, особистість гетьмана розкривається у його ставленні до Мотрі Кочубеївни. У ній він цінує не лише красу, а й душевне багатство та розум. Закоханий гетьман постає людиною чуйною й уважною, щирою у своїх почуттях.
