Нещодавно ми читали оповідання "Федько-халамидник", яке написав Володимир Винниченко. Цей твір, а особливо його фінал, справив на мене велике враження.
Володимир Винниченко розповідає про двох хлопчиків — Федька, сина бідного робітника, і Толю, дитину заможних батьків.
Федько-халамидник був дуже чесним і ніколи не брехав. Вадою хлопчика було те, що він заважав іншим дітям спокійно гратися, зчиняв бійки, робив шкоду сусідам. Проте Федько заслужив повагу однолітків, бо був справжнім другом і ніколи не видавав товаришів. Толя був делікатний, ніжний, сумирний. Він завжди був охайний, причепурений, а у двір виходив боязко й поводився тихо.
Одного дня хлопці пішли подивитися, як іде по річці весняна крига. Толю не покликали, але він все одно пішов. Федько вирішив перебратися по хитких крижинах з одного берега на інший і зробив це. Толі здалося, що він теж здатний на такий вчинок: хлопчик ступив на кригу. І тут сталося нещастя. Федько допоміг Толі, і той, як стріла, вилетів на берег. Упевнившись у власній безпеці, Толя навіть не подав палиці своєму рятівникові, тому що боявся опинитися в воді. Інші хлопці кинулися до Федька й витягли його На берег. Коли Федько-халамидник, геть мокрий та синій від холоду, теж був у безпеці, йому навіть не дозволили сказати правду. Толя ж підло звалив вину на Федька. Про те, щоб подякувати своєму рятівникові, Толя навіть не подумав.
Безперечно, Федько-халамидник повівся благородно, врятувавши товариша не тільки від наглої смерті, але й від батьківського покарання. Толя виявився черствою й зовсім байдужою до чужого нещастя людиною. Ще Толя — брехун і негідник. Коли Федько захворів на запалення легенів і помер, цей боягуз, обдуривши матір Федька, забрав чижика. А коли на цвинтарі ховали нещасного Федька, Толя спокійно грався з пташкою й не відчував ані жалю, ані смутку, ані докорів совісті.
Поведінка Федька викликає в мене захоплення, а поведінка Толі — справжнє обурення. Замість того, щоб берегти такого вірного товариша, Толя став причиною смерті Федька. Байдужість Толі майже лякає мене.
Сьогодні, коли навколо так багато черствості й ненависті, треба виховувати в собі риси характеру, властиві Федькові-халамиднику, і позбуватися рис, які мав Толя.
Надіюсь
На мою думку, роботи ніколи повністю не замінять людей. Людина створює цих роботів, значить людство завжди розумніше за них. Питання тільки в одному, чи зможуть роботи замінити людські руки, хоча б десь. Думаю що так, зможуть. Взяти хоча б наприклад інтернет ресурси, багато вчених вже давно прогнозували, що через декілька десятків років, зовсім зникнуть такі професії як: вчитель, касир, юрист, поліцейські. Навіть зараз по трохи роботи починають витісняти людей. Наприклад в Естонії вже існують каси без касирів, де люди самі можуть оплатити покупки. Це насправді дуже добре, так вони позбулися шахрайства і обману, а можливо просто неакуратності й розсіяності касирів людей, які інколи рахують неправильно. Також зовсім недавно показували першого робота поліцейського, який справляється не гірше людини, та навіть згадати розробку українців, так звана робот Софія. Отже, все ж таки роботи можуть замінити людей, це добре 50/50, оскільки так людям не буде на чому заробляти, але також це добре, адже робот виконує роботу акуратно та якісно
Объяснение:
поэт, прозаик
Родился в 1970 г. Окончил медицинское училище и филологический факультет Донецкого университета. Публиковал стихи и прозу в журнале «Крещатик», альманахах «Соты», «Кальмиус», «Родомысл», «Многоточие», «Антологии странного рассказа». Лауреат «Русской премии» за 2007 год. Живет в городе Макеевка Донецкой области.