М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Перекажіть і кпрокоментуйте притчу про сіяча

👇
Ответ:
Одного разу вийшов сіяч,щоб посіяти.Одна зернина упала край дороги,і пташки її повидзьобували.Інші 
4,4(89 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
lizavettta888
lizavettta888
05.09.2021

Думаю, що майже в кожної людини є особистості, яких вона має за взірець. Для когось це відомий актор або музикант, для іншого — успішний бізнесмен, ще для когось — видатний учений або спортсмен.

Мені ж спадають на думку слова відомого французького письменника В. Гюго: „Найбільше щастя в житті — впевненість у тому, що тебе люблять“. Тому для мене завжди були взірцем особистості, які мають цей талант — любити людей, зокрема найближчих, допомагати, піклуватися про них. Адже любов, на мою думку, дає нам відчуття душевного комфорту, захищеності, надихає й окриляє. Це почуття робить світ навколо нас кращим: більш добрим, світлим, радісним. Духовна ж роз'єднаність, відсутність теплоти у стосунках між людьми — ось головне лихо, яке отруює життя кожного дня. Стосунки між людьми, зокрема в родині, повинні бути теплими, бо без цього дуже важко жити.

У нашій родині є людина, ,яка для мене є взірцем. Це бабуся Варвара Олександрівна. Вона прожила складне, але, вважаю, щасливе та цікаве життя, створила міцну дружну родину, виховала декількох дітей. Багато років вона працювала лікарем-педіатром у дитячій міській лікарні й урятувала життя багатьох малюків. Хоча іноді було нелегко, але бабуся завжди намагалася до людям, підтримати їх у важку хвилину. А ще вона дуже мудра жінка, часто дає різні корисні поради, до яких я зазвичай прислухаюся. Бабуся завжди каже, що родина — це найголовніше і її треба берегти. Рідні ніколи не залишать тебе в складній ситуації. Без друзів також складно, але треба бути уважним при їх виборі й не помилитися. Так вважає моя бабуся, і я погоджуюся з нею.

Як приклад із суспільного життя, наприклад, можу згадати родину Алчевських, яка відіграла важливу роль в історії української культури й залишила помітний слід в історичному минулому Харківщини. Голова сім'ї Олексій Кирилович був прогресивною, енергійною й гуманною людиною, активним громадським діячем, започаткував у Харкові Торговий і Земельний банки; його дружина відкрила недільну школу. Також за сприяння Христини Данилівни було організовано товариство грамотності, громадську бібліотеку. У родині, де виховувалися шестеро дітей, панували любов та злагода, повага до українських традицій, рідного слова. Мабуть, саме тому діти Олексія Даниловича та Христини Данилівни стали порядними високоосвіченими людьми, відомими музикантами та педагогами, зробили дуже багато для розвитку української культури, науки та мистецтва.

Отже, взірцем для мене є люди, які цінують дружбу, любов та сімейні стосунки та вміють їх берегти.

Объяснение:

4,5(79 оценок)
Ответ:
sonia81
sonia81
05.09.2021
На узліссі, біля рову, де дідусь мій пас корову, кучеряве, як вільце, зеленіло деревце. І зайчатко, і лисичка називали його — дичка, і колись давно-давно липам скаржилось воно:— Чом я дике? Я не дике! Скоро виросту велике. Нині зовсім невеличке п’ю водичку од кринички, що прозора наче скло… Із зернятка я зросло. Ось довкола ліс буя… Може, кленом стану я, може, дубом в лісі скраю, ще не відаю, не знаю…Тут при нім зайчатко стало, подивилося й сказало:— Ти із яблука, що впало. До землі вчепилось ти, щоб під дощиком рости. Через років сім чи вісім станеш яблунею в лісі!Засміялись лопухи:— Хі-хі-хі! Хи-хи-хи! З неї яблуні не буде, бо затопчуть її люди. Якщо й вродить якийсь плід, то заглушить його глід!Але йшов узліссям дід. З корячка води напився і на дичку задивився: «Непомітна, невеличка, але яблунька, хоч дичка. В бур’янах густих вона, але в корені міцна…»Вирвав дід скрізь лопухи і сказав:— Роздивляйсь зелені сни, а пізніше, восени, я візьму тебе в мій сад, де порічки й виноград, де квітує все зелене,— станеш щепою у мене!І коли зжовтів весь ліс, деревце дідусь приніс до господи й посадив і довкіл обгородив, щоб не сміли зайченята взимку яблуньку чухрати. А на весну залюбки прищепив дідусь бруньки з яблунь тих, що вже великі, що культурні, а не дикі… Й деревце розвеселилось, шовком-цвітом рясно вкрилось. І зросла, як дід хотів, яблуня семи сортів. Дозрівали на осонні білі яблука й червоні.От і казка невеличка вам про яблуню, про Дичку.
4,5(58 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ