Отже, служіння літературі, поневоленому народові Леся Українка розуміла як участь у революційній боротьбі. На той час вона своїм життям, своєю невтомною працею показала, яким повинен бути народний митець. Тому в образі героя “Давньої казки” ми пізнаємо риси характеру самої Лесі Українки. Його шлях до народного поета – це шлях самої письменниці. Він (як і Леся Українка) зрозумів, що в суспільстві боротьба йде протягом віків, ще з того часу, як існують бідні й багаті. І лише тоді, коли ця боротьба скінчиться, “то скінчиться давня казка”…
"В обіймах з радістю журба.
Одна летить, друга спиня...
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто – не знаю я..."
Тут присутній щоденний внутрішній конфлікт особистості, та й багато чого іншого можна роздивитися в цих чудових рядках.
У 1905 році поет написав такі слова:
Доволі мовчати!
Глухі і німі
Раби закричали в ярмі,
Народ закричав мій: «До бою!
За землю, за волю!»
І в помсті сліпій
Кричу я: «За волю! на бій!»
Як і сьогодні, в ті часи люди сподівалися на зміни, на краще майбутнє.
Прикладів актуальності творчості видатного поета і письменника можна навести ще немало.