М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Написать концовку к рассказу лось е. гуцало

👇
Ответ:
katyan1va
katyan1va
05.07.2022
Напиши что к лосю пришол ветеринар!
4,7(66 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Dmitry321123
Dmitry321123
05.07.2022
У творі йдеться про  юнака Павлуся з козацького роду Судаків та його сестру  - Ганусю. Про те, як в їх рідному селі стався набіг татарів,його рідних вбили,сестру забрали у полон ,а сам він утік до козаків поблизу селища .  так подорожуючи від одного козацького поселення до іншого ,він мріяв визволити свою сестру з  турецького полону в Криму .Випадково потрапивши у полон до харциза,степового розбишаки ,він був проданий  в  турецьке село Коджамбаку сину місцевого  ефенді - Мустафі. Там хлопець познайомився з невільником Остапом Швидким, став розпитувати про можливість утечі.  В  один деньйому майже вдалося утекти  на коні,але   по дорозі додому його запідозрив один татарин і Павлуся повернули до селища та майже побили  нагаєм.
.Перед присудом він почув від одного  пана, що син вельможі, Девлет -Гірея, безвісти зник в Україні.Павлусь сказав ,що знає про долю його сина, і хлопця повезли до Девлет-Гірея.Там він сказав що про долю сина(Мустафи) знає його сестра Гануся,що в криму.Дівчинку швидко розшукали,привели до вельможі,вона розповіла де знаходиться Мустафа.Через певний час син сповістив що живий і потім  приїхав  ,цілий і неушкоджений.І за це Девлет-Гірей подарував волю Павлу,Ганні і Остапу Швидкому,козаку що був у рабстві з Павлусем.
4,5(94 оценок)
Ответ:
марина1925
марина1925
05.07.2022
«Дід Андрій вважав своїм обов’язком привчити Павлуся до лицарського ремесла. Вчив його їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею. Часом оповідав йому про Запорожжя, про козаків, їхні звичаї та про всі походи й пригоди із свого життя».

• «Павлусь мріяв про те, коли й він підросте, стане славним козаком». • «Здається, не було нічого такого, чого б Павлусь для Гані не зробив».

• «Павлусь підніс вгору свого супротивника та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю».

• «Павлусь дивився на те все наляканими очима. Йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися». • «Його огорнув страх. У його уяві татарва була такою, що її ніхто не переможе. Дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих козаків полягли». Непорадний: «Козакові соромно плакати, ось що. Виростеш — козаком станеш, тоді й засоромишся». «У Павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. Він сьогодні побачить те, що від дідуся стільки наслухався. Побачить, як козацтво стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували в вці». «Злодії, пси, чорти! Ви дідуся вбили, ви маму вбили, ви сестру забрали!

Ось тобі, ось тобі! — Тепер Павлусь отямився. Він перший раз убив людину. Йому стало страшно, в очах потемніло, і він зомлів. Його взяв на руки Степан і став відтирати». І він уявляв собі свою любу сестричку, як її татарин веде на мотузці на базар. Як її поганці оглядають та торкають, а відтак везуть у далеку турецьку землю, геть за море, і звідти ніколи їй не вернутись». «Хіба ж, тату, так її нещасну, залишимо без Дідусева наука стала йому в пригоді. “Ось це Великий Віз, а ця зоря над нами — то показує північ. Ну, навпроти неї мусить бути південь»». Недоля: «Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде». «Хлопець за ці два дні освоївся зі степом і татар тепер не боявся. В нього ж була шабля й два пістолі,— то не те, як він тікав з вки. Тепер він уже між козаками бував у поході і бачив, як татар б’ється».

«Продав ти мене, юдо, Бог тебе певно покарає. Вони мене завезуть в Крим, то, може, й сестру легше знайду». «Помагав татарам у всьому і вчився запопадливо татарської мови. Він був тямущий, і татари не могли надивуватись. Хлопець вдавав із себе до всього охочого, щирого і виконував усі роботи вправно». «Ні, не прийму! І моєї християнської не зречусь... Хоч і повісьте. Пощо мені опісля в смолі горіти». «Внизу, в челядній, вибили Павлуся так, що зі спини аж кров потекла.
4,7(65 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ