Не помилюся, коли скажу, що кожен із нас прагне упіймати казкового синього птаха на ім'я Щастя. Звичайно, в усіх нас різні еталони щастя. Та, мабуть, є якісь істини, обов'язкові для всіх, що полегшують його пошуки. Проблему щастя вирішував і Ч. Діккенс, зокрема, у своїй повісті «Різдвяна пісня в прозі». Найкраще це можна простежити на образі головного героя — Ебізінера Скруджа.
Відомо, що герой був надзвичайно багатий, мав фірму. Але чи був він щасливий? Він взагалі вважав подібні речі дурницею, абсолютно не потрібного в житті. Головним для Скруджа завжди були гроші, він їх любив найбільше.! Але, як відомо, «його багатство і людям не приносить добра, і його не втішає». Скрудж дуже самотній. Ні родини, ні друзів, він нікого не любив, не здатен навіть співчувати. Та герой не звертав на це уваги.
Хоча буває в житті момент, коли доводиться замислитися над своїм життям. Для Скруджа це були подорожі з Духами Минулого, Теперішнього і Майбутнього. Найсильнішим моментом цієї мандрівки було страшне видовище власної смерті й відкриття того, що вона не викликала ні в кого співчуття. Потрясіння від побаченого підштовхнуло до прозріння й розбудило давно забуте відчуття каяття. А спокута гріхів, як відомо, веде до очищення. Очищення від зла, що панувало в його душі, відродило і серце героя. Скам'яніле від душевного холоду, воно було здатне на вияв лише негативних рис (похмурість, жадібність, жорстокість). Під впливом різдвяної подорожі серце розтануло і стало таким, як у нормальної людини, здатним на добро, милосердя, співчуття, щедрість, людяність. І тільки тепер Скрудж відчув себе щасливим. Ч. Діккенс доходить геніального висновку: «Не гроші роблять людину щасливою, а людяність». Митець вірив у духовне відродження людини і прагнув донести це до свідомості читачів.
Я вважаю,що кожна людина має якусь мету. Хтось спати успішним, знаметим, а хтось-вилікувати свою хворобу чи вступити в омріяний заклад. Але праця на досягнення її найважливіша. По-перше,мета-це тільки початок руху до чогось нового. Кожна людина ставе собі за ціль досягнення чогось нового. Та одна втілює свою мету в життя, а інша обмежується тільки думкою про неї. По-друге, з часом наші погляди на життя змінюються, тому ми змінюємо свої цілі. Та якщо не працювати над метою, то вона просто буде змінюватися з часом і нічого хорошого з цього не вийде, тільки ти втратиш час на корисні для тебе речі. По-третє, досягти своєї мети-це найкраще, бо саме ти побачиш свої старання. А разом із тобою пишатимуться і рідні. Без руху до мети, вона так і залишиться забутою всіма, ніхто навіть не згадає про неї через деякий час. Отже, щоб досягти своєї мети в житті потрібно працювати, ставити нові цілі, дотримуватися порядку та досягати поставленої мети. Досягнувши свою мету-ти можеш з гордістю показати світові та собі, що ти зміг виконати її, а не просто змінити на більш просту. якось так, сподіваюся до
1. цар чарівник кинув поклик по всьому царству:"Хто сховається від мене, тому півцарства віддаю". 2. Домовленість між царем та Синьою Свитою. 3.Спроби Синьої Свити сховатися від царя. 4.До пташки Нагай Синій Свиті. 5.Цар відписав Синій Свиті половину царства і перестав у хованки гратися назавжди.
Відомо, що герой був надзвичайно багатий, мав фірму. Але чи був він щасливий? Він взагалі вважав подібні речі дурницею, абсолютно не потрібного в житті. Головним для Скруджа завжди були гроші, він їх любив найбільше.! Але, як відомо, «його багатство і людям не приносить добра, і його не втішає». Скрудж дуже самотній. Ні родини, ні друзів, він нікого не любив, не здатен навіть співчувати. Та герой не звертав на це уваги.
Хоча буває в житті момент, коли доводиться замислитися над своїм життям. Для Скруджа це були подорожі з Духами Минулого, Теперішнього і Майбутнього. Найсильнішим моментом цієї мандрівки було страшне видовище власної смерті й відкриття того, що вона не викликала ні в кого співчуття. Потрясіння від побаченого підштовхнуло до прозріння й розбудило давно забуте відчуття каяття. А спокута гріхів, як відомо, веде до очищення. Очищення від зла, що панувало в його душі, відродило і серце героя. Скам'яніле від душевного холоду, воно було здатне на вияв лише негативних рис (похмурість, жадібність, жорстокість). Під впливом різдвяної подорожі серце розтануло і стало таким, як у нормальної людини, здатним на добро, милосердя, співчуття, щедрість, людяність. І тільки тепер Скрудж відчув себе щасливим. Ч. Діккенс доходить геніального висновку: «Не гроші роблять людину щасливою, а людяність». Митець вірив у духовне відродження людини і прагнув донести це до свідомості читачів.