«Лісова пісня» — драма-феєрія в трьох діях Лесі Українки, написана у 1911 році.
1)"…де ж є відьма в лісі?
Відьми живуть по селах…"
— Дядько Лев
2)"Хліб добрий, дівонько, а не людина."
— Дядько Лев
3)"Кохання - як вода, — плавке та бистре,
рве, грає, пестить, затягає й топить.
Де пал — воно кипить, а стріне холод —
стає мов камінь."
4)"Ні! я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає."
— Мавка
5)
"Добро? А може, там згорить і лихо?."
— Лукаш
6)"Чого боїшся? Дурня не боялась,
а мудрого боїшся?"
— Лукаш
ответ: 1. Від озера наближається мати, а з нею молода повновида молодиця, в червоній хустці з торочками, в бурячковій спідниці, дрібно та рівно зафалдованій; так само зафалдований і зелений фартух з нашитими на ньому білими, червоними та жовтими стяжками; сорочка густо натикана червоним та синім, намисто дзвонить дукачами на білій пухкій шиї, міцна крайка тісно перетягає стан, і від того кругла, заживна постать здається ще розкішнішою. Молодиця йде замашистою ходою, аж стара ледве поспіває за нею.
2. Яка ти бистра!
Ось ліпше не займай, бо поборю!
3. Лукашу,
нехай ся жінка більше не приходить, –
я не люблю її: вона лукава,
як видра.
4. Ні, сього доволі.
Ся жінка хижа, наче рись.
5. Отже й не змовчить! – Мати Лукаша про Кили