Олесь - чуйний хлопчик, що тонко відчуває навколишній світ. Ця дитина не схожа на своїх однолітків. Окрім цього, його майже не цікавить те, чим займаються вони. Для нього набагато цікавіше пізнавати світ. Звичайно, пізнання навколишнього середовища - річ захоплююча: «Олесь уявив собі, як гарно зараз у лузі, і побіг у верболози. Там він блукав до самого вечора. Обмацував холодні пташині гнізда..».За це розуміння природи хлопці і називають "диваком".
Так, Олесь - дитина інакша. Але він позитивний хлопчик. Він нікого не скривдить, навіть малесеньку рослинку. Ніколи хлопець не зможе і підняти руки на іншу людину. Тяжко Олесь переживає і несправедливість. Все це дозволяє говорити про нього, як про людину щиру та високоморальну.
Объяснение:
У дитинстві я любила читати книжки. А моя улюблена — "Казка про Івасика-Телесика". Вона весела, добра і цікава. її головний герой Івасик-Телесик — сміливий, розумний хлопчик, добрий і люблячий син.
Він розумів, що змія-Олена його не відпустить, але не втрачав надії. Добре розігравши з себе дурня, який не розуміє, як сісти на лопату, переконав її показати, як це робиться. І коли змія-Олена сіла, то він й укинув її в піч. А сам сховався. Втекти з хати злодійки йому до маленьке гусеня. Повернувшись додому, Телесик віддячив гусеняткові. Добрий хлопчик напоїв, нагодував його, дав йому відпочити.
Ця казка вчить нас бути добрими, вдячними, порядними, сміливими. Завжди вірити, що добро переможе зло.
Твір-роздум. Незабутній і невмирущий Володимир Івасюк
Умирають співці — пісні залишаються. Інколи трапляється, що ім'я автора губиться серед віків, а пісня живе — стає народною. Люди приймають те, що їм близьке, що хвилює душу і серце.
Поет і композитор Володимир Івасюк прожив коротке життя — йому було лише тридцять років, коли загинув за нез'ясованих обставин. Лікар за професією (закінчив Львівський медичний інститут). За покликанням — пісняр. У досить короткий проміжок часу створив близько сорока пісень на слова сучасних йому поетів, видав кілька пісенних збірок. Писав не лише музику, а й слова. "Я піду в далекі гори", "Два перстені", "Пісня буде поміж нас" — це повністю його пісні: і слова, і музика В. Івасюка.
Про пісню "Водограй" хочеться сказати окремо. Вона мені дуже близька, хоч і написана вже давно. Як на мій погляд, це не просто пісня — це художня розповідь про чудовий край: Карпати!
Котить хвилі наш Черемош,
А куди — не знає,
Поміж гори в світ широкий
Тече, не вертає.
Хто був у Карпатах, той зрозуміє моє захоплення цим краєм. Я була у Прикарпатті, в м. Яремчі, бачила річку Прут, печери Олекси Довбуша. Була біля водограю і не могла не співати:
Подивись, як сіру скелю
Б'є вода іскриста...
Саме тут, у Яремчі, знімався телефільм "Червона рута" — про це нам розповіли місцеві жителі. І як було не згадати незабутнього і невмирущого Івасюка, його пісні, що живуть і нині, радують душі багатьох.
Пісня "Червона рута" дала назву не лише телефільмові — з 1989 року в Україні проходить щорічний всеукраїнський фестиваль сучасної української пісні і музики "Червона рута". Таланти не вмирають — вони живуть в піснях. І В. Івасюк — серед нас.