Постановка проблеми. Стрімкий розвиток інформаційних технологій відкрив перед людством
безліч можливостей і в той же час обумовив появу
маси викликів, які охопили чи не всі сфери людського буття та потребують відповідного реагування.
Одним із важливих завдань, що постає перед економічною та юридичною науками, є вивчення такого
явища, як «дистанційна праця». Попри те, що кількість працівників, які реалізують трудову функцію
поза межами приміщень роботодавця, щодня зростає,
число питань, що пов’язані із дистанційною зайнятістю та потребують подальшого вивчення, залишається значним. Про необхідність проведення масштабних досліджень та формування національного
законодавчого поля, що регулювало би порядок застосування дистанційної праці, говорять як правники, так і економісти, проте національний законодавець і досі приділяє позначеній проблемі лише епізодичну увагу. Так, термін «дистанційна праця» не
згадується в жодному законі України, тоді як у декількох місцях мова йде про працю вдома, що є одним із видів праці дистанційної (ч. 8 ст. 179 Кодексу
законів про працю України (далі – КЗпП України);
ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» тощо).
Аналіз останніх досліджень. Дослідженню
проблем дистанційної праці присвячено роботи таких вітчизняних учених-правників, як Ю. О. Саєнко,
П. Ю. Світайло, Я. В. Свічкарьова, О. Г. Середа; дещо
більшу увагу названій темі присвячено в роботах
фахівців із економіки: Л. М. Ємельяненко, А. М. Колот, В. А. Красномовець, І. І. Моторна, М. М. Моцар,
Л. В. Новожилова та ін. Слід зазначити, що істотну
роль у формуванні поглядів українських науковців
відіграють роботи вчених із тих країн, де дистанцій на праця вже існує певний час у законодавчому полі.
Так, до вивчення особливостей правового регулювання праці дистанційних трудівників у своїх дослідженнях звертаються І. Я. Кисельов, О. В. Моцна,
А. М. Лушніков, М. В. Лушнікова, І. В. Погодіна,
В. Г. Сойфер тощо. Попри значну роботу, проведену
вітчизняними вченими в цій сфері, національному
трудовому праву й досі бракує цілісного погляду на
проблему дистанційної праці, який би віддзеркалював уже існуючий стан речей та сприяв якнайкращому захисту прав сторін трудових правовідносин.
Тому метою роботи є вивчення особливостей трудових відносин із дистанційними працівниками, що
істотним чином відрізняють їх від класичних трудових відносин
Объяснение:
На мою думку,минули справді варто пам'ятати заради майбутнього. Кожен,хто прагне успіху у власній діяльності,має знати,вивчати й поважати досвід своїх предків. Досвід тисячоліть неповторний,він містить і результати пізнання,і моральні засади людських взаємовідносин,і аналіз помилок та досягнень багатьох поколінь.Це міцне підг'рунтя для побудови майбутнього.Ось чому в вивченню історї приділяють так багато уваги і діти починають ознайомлення з нею ще з шкільних років.
Яскравим підтвердженням цього є постійна потреба у визначні моменти нашого життя звертатись до аналогічних ситуацій у минулому.Наприклад,за часів становлення незалежної України пам'ять про чесноти козацтва не давала людям покладати руки і живила патріотичний дух!
До того ж,якщо ти нехтуєш минуле,то будь - яка твоя праця не матиме сенсу,і замість того,щоб пишатися,твої ж діти не звертатимуть уваги,на створене тобою протягом життя,на твою працю,твої досягнення.
Отже,історична пам'ять відіграє велику роль у житті,саме вона змушує нас замислитись над наявними проблемами і водночас дає ключ до їх вирішення.Відповідальність за майбутнє покладена на кожного із нас,а щоб воно було світлим,треба засвоїти уроки минулого!