Цим твором Іван Карпенко-Карий сатирично викриває тогочасні суспільні порядки — бюрократизм, судову систему, засновану на хабарництві. В основі сюжету — справжній факт: багаторічне клопотання батька драматурга Карпа Адамовича з метою документально відновити втрачене предками дворянство. Цікаві міркування про свого героя висловив уже на схилі літ сам автор: «Згадую Борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що вони не такі чудаки, як Боруля, а коли гарненько придивитися, то й сміятися нічого: хто б не хотів вивести своїх дітей на дворянську лінію, щоб вони не черствий кусок хліба мали?!»
Боруля намагається завести у своєму домі «дворянські порядки». Комізм тут досягається через разючу невідповідність між давно усталеним життя се-лянина-хлібороба й омріяною панською шляхетністю
.Ознаки постмодернізму помітні в рядках,
ніч така місячна – виють тінейджери / плачуть коти божеволіють пси
2. Ознаки постмодернізму помітні в рядках,
ми – крапельки ртуті на рівному полі / на сірій безмірній пустій площині
3. Ознаки постмодернізму помітні в рядках,
душити мертвих їсти кашу / учитись господи прости / на приспаній могилі вражень
Объяснение: