Відповідь:
Чи може бути Мавка з Люкашем щасливими?
Який сенс життя Мавки та Лукаша?
Пояснення:
Мавка – позитивний персонаж драми-феєрії «Лісова пісня». Добра молода дівчина, яка не бажає нікому зла закохується у звичайного парубка Лукаша. І здається, вона – міфічна персона, не може бути разом з звичайним хлопцем, але доля вирішила протилежне і вони закохалися одне в одного.
Мені здається, що в Мавки сенс життя полягало б, як у звичайної дівчинки-мрійниці, щоб бути разом з коханим до кінця своїх днів, мати багато діток, а потім і онуків, жити в теплі, добрі та затишку. Але доля спіткала її на складні випробування, а згодом і смерть.
Лукаш – звичайний хлопець, який чарівно грає на сопілці, закохується у Мавку. І наче б то у молодого парубка у цей час сенс життя зовсім не відрізняється від Мавчиного, але його мати думає геть інакше. Їй у селі потрібна невістка, яка буде пахати, як кінь, виконувати всю роботу, бути гарною господинею, смачно готувати і т.д. І Мавка зі своїм коханням та ніжністю, геть зовсім їй не підходить. Але чому вибирає вона? Хіба ж це не повинен бути вибір Лукаша? Проте матір це геть зовсім не турбує і вона знаходить синові гарну(на її думку) наречену – Килину, а Лукаш, як той песик бистренько за мамцею подався, став злим та моторишним, зрадив собі та Мавці.
Можливо, якщо б Мавка з Лукашом залишилися разом у них би все було добре і так як вони мріяли. Але така кінцівка могла бути відома лише автору...
Кінець XIX століття... Західна Україна. Журавлями розлітаються по світу українці. Що змушувало їх залишати рідну землю? Чого шукали вони в чужих країнах?
Селяни західних українських районів залишають батьківську землю, зводячи як пам'ятники по собі камінні хрести, їдуть до далекої Канади в пошуках землі обітованої. А що ж чекає їх там, далеко за океаном?..
Багатостраждальна історія нашого народу. Ми не повинні забувати тяжких її сторінок. Страшно навіть через століття ступати болючими стежками тих трагедій, що спіткали наш народ на благословенній землі квітучого краю.
Объяснение:
Мово моя українська,
Батьківська, материнська,
Я знаю тебе не вивчену –
Не з-за морів покликану,
Не з словників насмикану.
Ти у мене із кореня,
Полем мені наговорена.
В чистій воді смакована,
Болем очей продивлена,
Стуком багать продавлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров’ю моєю змішана,
І аж до склону залишена
В серці моїм. Ти звеш сюди
Добрих людей до бесіди.