Вірш був вписаний Шевченком у Щоденник наступного дня після того, як автограф Щоденника був подарований М. Лазаревському. Передостанній запис у Щоденнику зроблений в травні 1858 року, за майже два місяці до останнього. Таким чином можна припустити, що вірш «Сон (На панщині пшеницю жала)» міг бути написаним раніше, а 13 липня 1858 року тільки був вписаний в Щоденник.
Літературознавці припускають[1], що цей вірш подобався поетові і він дарував його друзям і знайомим — адже, крім автографа в Щоденнику, збереглося ще чотири інші: на звороті офорта[2], якого Шевченко подарував Ф. Черненкові, в «Більшій книжці», в листі до М. В. Максимовича 22 листопада 1858 року та окремий автограф з датою 8 лютого 1859 року.
Всі автографи мають деякі відміни.
В першому автографі вірша (в "Щоденнику) після слів «Ще копу дожинать пішла» були рядки: «Останню, може; бог то й сон твій справдиться».
В першодруку та в інших редакціях (крім «Більшої книжки», де ці слова дописані іншою рукою) їх нема[3].
Надруковано вірш Сон (На панщині пшеницю жала) вперше в журналі «Русская Беседа» (1859, № 3) з присвятою Марку Вовчку.
Объяснение:
Відповідь:
Але це тільки про Шевченка
Спочатку хочеться сказати, що Тарас Шевченко — один з най- талановитіших поетів свого часу. Він надзвичайно любив природу свого рідного краю, замиловувався нею, опоетизовував її у своїй творчості. Природа була для нього живою істотою, яка мала свої примхи, певні думки, яка мала свої страждання. Особливо ж мені хотілося б зупинитися на такій його поезії, як «Ой діброво — темний гаю!».
Надзвичайноромантично зображує поет зміну пір року. Діброва в поезії постає молодою, вродливою дівчиною, яку увесь час вбирає у чарівні сукні її батько, темний гай:Ой діброво — темний гаю!Тебе одягаєТричі на рік-.. Багатого Собі батька маєш.Він то одягає її у пишне зелене вбрання, то в золотий, розкішний одяг, то в білосніжну, м’яку шаль.Тарас Шевченко був закоханий в українську природу. Він вважав, що немає у світі красивішого краю, чарівнішої природи, ніж природа України. Саме тому вона бачиться поетові рлюдне- ною. Мотив оспівування природи є наскрізним у творчості Тараса Шевченка. Через це його називають співцем рідного краю, рідної природи.'II варіантБільшість віршів Тараса Григоровича Шевченка присвячена тяжкій долі кріпацького люду, засиллю панів, боротьбі народу за своє щастя.Але є в нього й ліричні твори, де описується краса української землі. Серед них мені особливо подобаються «Сонце заходить, гори чорніють...» і «Тече вода з-під явора-..».Перший вірш сповнений спокою, тиші: ось закінчився ще один день, і все відпочиває:Сонце заходить, гори чорніють,Пташечка тихне, поле німіє,Радіють люде, що одпочинуть...Поет у думках лине на Батьківщину, згадує і такий знайомий садочок, і мальовничі хатки, і «поле, і гай, і гори». Колись він гуляв тут з дівчиною, зустрічав ранок. Чи пам’ятає ще вона його, чи ходить зустрічати зорю на небокраї?У цьому творі відображається внутрішній світ Шевченка, його любов до України і туга за нею.У вірші «Тече вода з-під явора-..» перед нами також постає мирна картина:Тече вода з-під явора'Яром на долину.Пишається над водою Червона калина.
Невеличкий струмок поступово перетворюється на повноводну річку, береги якої прикрашають гнучкі верби та лоза. В очеретах живуть качки, вирощують своїх діточок. А вода тече далі і край міста стає ставом. Щоранку сюди приходять за водою дівчата, співають пісень.Шевченко в ліричних віршах не лише майстерно змальовує красу рідного краю, а й розкриває нерозривний зв’язок людини з природою. Я вважаю, що такі твори допомагають нам стати кращими і більш мудрими.
Пояснення: