Я погоджуюся з цим твердженням цілком і повністю. На мій погляд, честь і совість цінніші за гроші. Якщо людина втрачає гарні людські риси заради того, щоб розбагатіти, то, на мій погляд, це нерівноцінний обмін. Багатий мерзотник - це в першу чергу мерзотник, а бідна чесна людина - в першу чергу чесна, а потім вже бідна. До того ж, життя - дуже непередбачувана річ: зараз гроші є, і багацько, а завтра ти їх втратив усі. І нічого не лишилося, бо у багатої безчесної людини немає нічого, крім грошей: ані друзів, вні кохання, ані поваги людей.
Якщо жити чесно, правдиво та праведно, то набудеш те, що цінніше за гроші і не втратиш зненацька. Це - любов, добре ім'я, дружба, повага. Тебе не кине кохана людина, бо вона полюбила тебе бідним - а це означає, що любить вона тебе, а не гроші. Друзі раді бачити тебе просто так, бо ти гарна людина. З цим легко і приємно жити, навіть якщо живеш бідно.
Всі люди у світі прагнуть бути щасливими. Та не кожному це вдається.
Я думаю, що людина -- коваль свого щастя. Тільки працьовита,чесна,добра,щира людина може вважати себе щасливою. Не почуває себе щасливим той, хто нічого не робить, а сидить склавши руки. Григорій Сковорода навчав: "Щасливий, кому вдалося знайти щасливе життя, але щасливіший, хто вміє користуватися ним".Я б додала до цього афоризму,що треба щастя здобути. Багато чого залежить від самої людини: яку вона здобуде освіту, на яку роботу влаштується, яких друзів обере, яку сім'ю буде мати. Адже доля підкидає нам певні негативні "сюрпризи",які викликають образу, розчарування, то можуть опуститися руки.Допомагає подолати всі перешкоди праця,навчаня,друзі і сім'я.
Отже, кожен з нас сам кує своє щастя.