Добро і зло у творі "Русалонька із 7-в":
Нещодавно на уроці української літератури ми познайомились із текстом М. Павленко "Русалонька із 7-В". Цей твір розкриває важливі вічні теми - боротьби добра і зла. Юна Софійка пліч-о-пліч зустрічається зі злом, намагається йому протистояти. Ця смілива дівчинка є уособленням добра. Вона щиро кидається на до друзям, намагається витягнути їх із неприємностей.
Прикладом добрих та щирих людей є також Сашко та Сніжана, а ось лукавство та лицемірство уособлює Вадим. Лише доброта заслуговує поваги, а слабкодухість та підступність мають бути засуджені. Я впевнена, що і у житті добро завжди перемагає зло, адже це дійсно справедливо. Герої об'єднались у своїх стараннях, що до родині Кулаківських знову стати щасливими.
Объяснение:
якщо вам потрібно на російській мові, то скопіюйте та вставте у перекладач
Леся Українка почала рано… Перші 10-15 літ поставили її в передні ряди сучасної поезії… Останнє ж п’ятиріччя її творчости було, немов якийсь титанічний хід по велетенських уступах, не рушених людською ногою, де кожний крок, кожний твір означав нову стадію, відкривав перед очима громадянства нашого все нові перспективи мислі, все нові обрії образів… Глибоко національна в своїй основі, всім змістом своїм зв’язана нерозривно з життям свого народу, з переживаннями нашої людини в теперішню добу, ця творчість переводила їх на ґрунт вічних вселюдських змагань, уясняла в їх світлі й зв’язувала з одвічними переживаннями людськости. Наше громадянство не встигало йти за цим захоплюючим, бурним потоком натхнення, цею блискучою панорамою образів, що розверталася перед ним; цей високий рівень ідей, на який вела творчість покійної, був незвичайний для його ширших кругів… Смерть перервала цю путь у вселюдськ Объяснение:
Робила віршованим як і твір, на рядків 7-8 зійде
Объяснение:
Але байдуже поглянув хлопчина,
на євшан-зілля оте.
він гінця прогнав від себе
у мандрівку по степу.
той без їжі і води
прийшов на землю рідну днів за три.
сумну вість повідав хану:
"Не покинув хлопець славу
задля рідної землі".
І остався хлопець в мономаха
і остався жить він паном
на чужій отій землі.
і лиш на старость літ,
він зрожумів що все дарма:
У славі тій, щастя нема.
Краще б на своїй землі,
жорстоко він загинув,
Аніж як зрадник все життя над побратимами сміявся
та у багатстві все купався