Природа – це все те, що нас оточує. Надзвичайно важливо розуміти, чому треба берегти природу. Берегти природу — обов’язок кожного. Природа — це те, від чого залежить наше здоров’я і добробут душі. Вона споконвіку підтримувала життя і давала волю на пізнання навколишнього світу.Сама природа вчить нас цінувати красу й мистецтво, а головне — берегти їх. Але не завжди ми можемо захистити прекрасне.
Гублячи природу, людина не усвідомлює, що гине сама. Адже її здоров’я і добра доля залежать від навколишнього середовища.
Все в наших силах! Замість того, щоб грати з друзями в нескінченні гри на комп’ютері — вийдемо та посадимо дерево!
Бережи рідну природу — залишайся людиною!
на сколько большим оно должно быть?
Мабуть, кожного з нас з самого дитинства вчили не брехати и завжди казати правду, якою б вона не була. Але усі ми колись порушували це правило і брехали комусь.
"Брехня рано чи пізно вспливе" - завжди казала моя мама. І в більшості випадків так і є. Брехня - як погана звичка: спочатку вона маленька і невинна, але далі, щоб ії покрити, виростає великий ком, із якого вибратися вже дуже складно.
Бувають випадки, коли правда може зробити людині боляче, а брехня у цьому випадку зробити краще. Але як би там не було, треба пом'ятати різницю між вимушенною та дурною і безглуздою брехнею.
Рід літератури: лірика.
Вид лірики: інтимна та пейзажна.
Жанр: вірш.
Тема: зображення благотворного впливу приходу весни на ліричну героїню, яка занедужала.
Ідея: заклик бути оптимістом та жити в гармонії з природою.
Основна думка: «Моя душа ніколи не забуде того дарунку, що весна дала».
Основний мотив: гармонійна єдність людини та природи утверджує оптимізм.
Проблематика: оптимізм і песимізм, людина і природа, душевна розрада і самотність.
Композиція.
Експозиція: «була весна...».
Зав'язка: буяння весняної природи та самотність хворої ліричної героїні.
Кульмінація: заглянула «у вікно до мене» весняна краса.
Розв'язка: «моя душа ніколи не забуде того дарунку».
Художні засоби.
Епітети: «весна весела, щедра, мила», «летіла хутко», «співучії пташки», «зелений шум», «веселая луна», «весна ясна», «радісна весна», «білесенькі квітки», «в тісній хатині», «весняна воля», «любий гай».
Порівняння: «летіла хутко, мов стокрила».
Персоніфікація: «весна…промінням грала, сипала квітки,…летіла хутко», «усе загомоніло — зелений шум, веселая луна», «весна…друнки всім несе…, дару не придбала, мене забула», «весна … не забула», «заглянули… гілки», «замиготіло листячко», «вітер … заспівав», «прилинули пісні», «гай свій відгук з ним прислав», «душа… не забуде», «весна дала, … за вікном цвіла».
Риторичні оклики:
«Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!»
«Все ожило, усе загомоніло —
Зелений шум, веселая луна!»
«Ні, не забула!»
Объяснение:
это не много не то но тоже норм