Відповідь:Відповідь: дії її західЯкою була форма правління в Римській імперії за часів ДіоклетіанаЯкою була форма правління в Римській імперії за часів ДіоклетіанаЯкою була форма правління в Римській імперії за часів Діоклетіана
Пояснення:Відповідь: дії її західЯкою була форма правління в Римській імперії за часів ДіоклетіанаЯкою була форма правління в Римській імперії за часів ДіоклетіанаЯкою була форма правління в Римській імперії за часів ДіоклетіанаВідповідь: дії її західЯкою була форма правління в Римській імперії за часів ДіоклетіанаЯкою була форма правління в Римській імперії за часів ДіоклетіанаЯкою була форма правління в Римській імперії за часів Діоклетіана
Пояснення:
Пояснення:
Пояснення:
Відповідь:
1-2. 25 липня 1964 року в селі Великі Чаплі мала відбутися незвичайна подія:о сьомій годині ранку Вітька Горобець буде стрілятися на дуелі з Петром Білим.
3. Вітька Горобець - мужчина з життєвим стажем в чотирнадцять неповних років.
4. Галя Козачок уміла свистіти.
5. Прізвище Федька - Котигорошок.
6. Федька Котигорошка за смаглявість по вуличному звали Жучком.
7. Федько найбільше читав про кохання.
8. Федько замінив сомбреро старим брилем діда Свирида.
9. Федько доношував після батька штани.
10. Вітька Горобець хотів заспівати серенаду для Галі Козачок, але в темряві помилився хатою і заводив під тином у баби Хіврі.
11. Петро Білий - син чаплівського фінагента.
12 Петро Білий - ябеда і боягуз, хвастун і брехун.
13. Вітьку Горобцю вибило зуб під час дуелі.
14. Грицько Причепа- чаплівський міліціонер.
15. Вуличне прізвисько Грицька Причепи - Даний Етап.
16. У кобурі міліціонера був кусень хліб і два помідори книші.
17. Про Вітька Горобця на його першому побаченні з Галею Козачок.
18. Галя називала Вітька Горобця "орликом"
19. Кордебалет - це колгоспний бугай, який одного разу загнав Грицька Причепу на телефонний стовп.
20. "Казбек" - це цигарки.
21. У Пріськи Деркач через недопалок, який кинув Вітька Горобець, згорів тин.
22. Найцікавіший момент фільму перебив дзвінок будильника, якого Вітька взяв з собою в кишеню.
23. Свідком першого поцілунку Вітька і Галі став Федько Котигорошко.
24. Кісточкою у селі дражнили діда Свирида, за те, що він не міг спокійно дивитися, як пропадають сливові чи вишневі кісточки.
25. Для Галі хлопці обрали солодкий подарунок - сливи з саду діда Свирида.
26. Комірник Сидір Гуска упіймався на крадіжці зерна.
27. Соломія Кіндратівна - це мати Галі Козачок
28. Від матері Галі Козачок за сватання хлопці отримали повну кишеню гарбузового насіння.
29. Мати Вітька від усіх хвороб в якості ліків використовувала гарячий пісок у торбинці - "універсальні ліки, від усіх хвороб гамузом, будь то біль у животі чи перше невдале сватання"
30. Я симпатизую Федьку Котигорошку - за його креативність і вірність дружбі.
Пояснення:
Объяснение:
Микола Куліш
(1892-1937)
Микола Куліш народився 6 грудня 1892 р. в с. Чаплинці Дніпровського повіту Таврійської губернії (нині Херсонська область) у родині батрака-селянина. Дитячі роки минали в злигоднях. Змалку працював пастухом, погоничем коней. Рано втратив батьків. Ще в дитинстві хлопчик проявив себе як яскрава й непересічна особистість, мав добру пам'ять, багато читав. Ці здібності помітили під час навчання в Чаплинській народній школі. Місцева інтелігенція зібрала кошти, щоб він міг здобути освіту. З вересня 1905 р. талановитий юнак навчається в Олешківському міському училищі, з 1908 р. — у чоловічій гімназії. Якийсь час мешкав у притулку для сиріт, згодом його взяла до себе родина Невелів — олешківських інтелігентів.
Гімназист Микола Куліш закохався в Антоніну Невель, яка в майбутньому стала його дружиною. Вона була гарної статури, мала довгі каштанові коси й зелені розкосі очі. У зовні непоказному Миколі Антоніні вдалося розгледіти щиру душу: «Любила я Миколу не за його постать, досить незграбну та ще й одягнену в речі завжди з чужого плеча — або занадто великі, або занадто малі. Був він худий та дуже непоказний... Любила я його за те, що був він душею й розумом зовсім не подібний до всіх, кого я тоді знала. Такий простий, щирий, вибачливий та зрозумілий до всього, що є недосконалого в людині. Саме це полонило моє дівоче серце».
1914 р. М. Куліш вступив до Новоросійського (Одеського) університету (історико-філологічний факультет), проте навчання змушений був перервати через мобілізацію до царської армії. Чотири місяці провів у казармах, згодом закінчив Одеську школу прапорщиків і був відправлений до Смоленська. До нього приїхала Антоніна, і вони одружилися. 1915 р. М. Куліша було тяжко поранено. Після повернення з фронту його призначили на службу при штабі полку.
М. Куліш з дружиною Антоніною
У 1918 р. М. Куліш повернувся в Олешки, організував там «Просвіту». У цей час він почав писати роман «Трохим Леміш», у якому прототипом героя був сам. 1917-1919 рр. були сповнені революційних катаклізмів, у цей період наростає національно-визвольний рух. М. Куліш найбільше симпатизував партії соціалістів-революціонерів (есерів), яка відображала інтереси селянства. За висловом літературознавця В. Панченка, «Куліша, як і багатьох його ровесників, поманили червоні зорі». У 1919 р. він стає членом Дніпровського політвиконкому й завідувачем управління народної освіти. У липні цього ж року виїхав у Херсон у складі Дніпровської організації КП(б)У і сформував Дніпровський селянський полк, з яким брав участь у боях проти денікінців.
Після громадянської війни М. Куліш працює в партійних органах, на освітянській ниві. Проте його дедалі більше цікавить літературна творчість, літературно-мистецьке життя столичного Харкова. На той час його родина (дружина, син Володя, донька Оля) мешкає в Одесі.